ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

Базуючись на доводах Е. Короткова під дослідженням будемо розуміти вид діяльності людини, який полягає в: а) розпізнанні проблем і ситуацій; б) визначенні їх походження; в) виявленні властивостей, змісту, закономірностей поведінки і розвитку; г) установленні місця цих проблем і ситуацій в системі накопичених знань; д) знаходження шляхів, засобів і можливостей використання нових уявлень або знань про дану проблему в практиці її розв’язання.

На наш погляд, у цьому визначенні закладено алгоритм підготовки до прийняття рішення, його інформаційно-аналітичне забезпечення.

Практичні поради

Перший крок. Розпізнання проблем і ситуацій здійснюється на основі виявлення суперечностей на стадії концептуального проектування. Аналітичний огляд наукової літератури з проблем організації діяльності ПТНЗ, ознайомлення зі станом їх розв’язання у педагогічній практиці дав змогу виявити основні суперечності між: - перетвореннями в суспільному ладі країни, зумовленими зростанням значення знань, демографічним спадом населення, оптимізацією розвитку людських ресурсів, вплив яких на розвиток ринку праці приводить до його структурних змін (інтенсивно розвивається сфера послуг) та уповільненими трансформаційними процесами у сфері професійно-технічної (професійної) освіти; - швидкими змінами у суспільстві в цілому і в світі праці зокрема, де здійснюються операції з «купівлі-продажу» робочої сили, та традиційною організацією діяльності ПТНЗ, зорієнтованою на державне замовлення щодо підготовки кваліфікованих робітників; - високим технологічним рівнем розвитку виробництва і якістю підготовки кваліфікованих робітників; - об’єктивними потребами суспільства в кваліфікованих робітниках, наділених уміннями вирішувати комплексні життєві, професійні, соціальні й індивідуальні завдання, здатних до самоадаптації, самовдосконалення і самореалізації та традиційною системою їхньої підготовки, орієнтованою лише на вузькопрофільні професії та види професійної діяльності, які не дають перспектив тим, хто навчається, обмежують гнучкість в організації роботи на підприємстві; - наданням автономних прав ПТНЗ внаслідок децентралізації управління, що дасть змогу керівникові приймати оперативні й гнучкі управлінські рішення в умовах конкуренції на ринку праці та ринку освітніх послуг, й традиційним управлінням ПТНЗ; - ринковими умовами функціонування ПТНЗ, які зумовлюють конкуренцію на ринку освітніх послуг, та відсутністю нових форм організації їх діяльності і ринкових механізмів у підготовці кадрів. Другий крок. Визначення проблематики передбачає її усвідомлення. В науковій літературі виокремлюють п’ять стадій усвідомлення соціальної проблеми (K. Banting): - виявлення (проблема вважається усвідомленою, якщо вона розпізнана не тільки раціонально – науково обґрунтована, але й стала визнаною або політичними, або державними діячами, керівниками державних установ, тобто питання необхідності її розв’язання повинно підніматися в офіційних документах, наприклад у заяві, зверненні, посланні тощо); - виділення її (визначення її гостроти, особливої актуальності) означає, що на всіх рівнях суспільства і державного управління проблема визначається як реальна і визнається необхідність її розв’язання шляхом розробки і прийняття відповідного закону; - визначення проблеми – це її інтерпретація за окремими показниками, щоб можна було її вирішувати на політичному, законодавчому та виконавчому рівнях; - характеристика альтернатив і вибір однієї з них передбачає операціоналізацію показників проблеми у термінах, на які можна відреагувати. Таким чином, кожна стадія містить план послідовних дій, які повинні бути реалізовані в процесі концептуального проектування, і передбачає залучення широкого кола людей – науковців, практичних працівників певної сфери, експертів, громадськості. Третій крок. Визначення походження проблеми. Всі стадії усвідомлення тієї чи іншої проблеми можуть використовуватися як критерії оцінювання, які можна застосувати, наприклад, до проблеми розвитку ПТО в регіоні. Необхідно зазначити, що у вітчизняному суспільстві її усвідомлення ще не завершене (не прийнятий у новій редакції Закон України «Про професійно-технічну (професійну) освіту»). Відтак, невизначеність і неусвідомленість проблеми розвитку ПТО освіти на державному рівні є стримуючим чинником для розвитку регіональної системи професійної освіти та безпосередньо ПТНЗ. Проте цей процес може набути значної активізації, якщо робота в регіонах розпочнеться вже зараз, коли прийняті нормативні документи про децентралізацію управління ПТО і регіональні органи влади отримали певні повноваження. На наш погляд, цю методологію можна екстраполювати на формулювання і усвідомлення проблеми розвитку ПТО в регіоні, розв’язання будь-якої проблеми на рівні окремого ПТНЗ, адже за типологізацією всі проблеми, що стосуються діяльності ПТНЗ та підготовки кваліфікованих робітників у них відносяться до соціально-педагогічних проблем (виникли за сферами життєдіяльності людини – зайнятість, безробіття, освіта). Четвертий крок. Виявлення властивостей, змісту, закономірностей поведінки і розвитку. Регіоналізація професійно-технічної (професійної) освіти, яка нині поступово відбувається в країні, пов’язана, насамперед, з «глибинними процесами суспільного усвідомлення історичних перспектив, обумовлених, насамперед, самоорганізацією соціально-економічних і політичних процесів у регіонах рамками єдиного освітнього простору…» України. Цей процес повинен здійснюватися з урахуванням місцевих особливостей (етнографічні, соціально-економічні, демографічні, історико-культурні, екологічні тощо) в його змісті й забезпечувати безперервність професійної освіти, виховання і розвитку кожної конкретної особистості. З цього виходить, що ПТО в регіоні має розвиватися в системі регіональної професійної освіти, яка на сьогодні має багато суб’єктів (дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні школи, професійно-технічні навчальні заклади, технікуми, коледжі, вищі навчальні заклади різної форми власності і рівнів акредитації, курси, корпоративні університети, система навчання на виробництві тощо), проте на цьому етапі в більшості регіонів вона ще не сформована і, на жаль, необхідність її формування поки ще не усвідомлена багатьма керівниками. Тому вважаємо, що нині метою регіональних органів влади має бути формування системи професійної освіти і навчання в регіоні, що зумовлює об’єднання навколо цієї мети всіх відомчих підструктур (дошкільна освіта; загальноосвітні, професійно-технічні, вищі навчальні заклади; різні позавідомчі формування, причетні до професійної освіти). У цій системі кожний ПТНЗ буде виступати як окремий компонент і водночас окрема відкрита соціальна система, яка має зв’язки з іншими системами. Насамперед, це зв’язки: «ПТО – держава», «ПТО – суспільство», «ПТО – особистість», «ПТО – економіка», «ПТО – культура». Вони реалізуються «на рівні цілей та функцій; змісту; якості; суб’єктів діяльності». Тобто, ПТНЗ вже сьогодні вступають у «зв’язки-відносини» з різними суб’єктами діяльності, характер і зміст яких визначить ефективність їх роботи (доведено В. Пікельною). Саме на розробку зв’язків-відносин у системі управління як ПТО в регіоні, так і ПТНЗ варто звернути увагу. Їх розвиток потребує не тільки «глибокого осмислення змісту роботи» кожної «служби» (суб’єкта взаємодії), але «має визначити її структурну модель, яка стане визначеним модульним блоком у загальній системі» міжучилищного, внутрішньоучилищного управління й управління ПТО регіону. Варто наголосити на тому, що потреба оновленої системи управління на кожному його рівні в конкретних службах, відділах і центрах залежить від цілей. П’ятий крок. Установлення місця цих проблем і ситуацій в системі накопичених знань. Йдеться про вивчення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних учених з окресленої проблематики. Здійснюється пошук інформації, насамперед, в наукових джерелах: дисертаціях, авторефератах, монографіях, посібниках, підручниках, публікаціях. Вивчається практичний досвід різних навчальних закладів і стан справ з цієї проблеми безпосередньо в ПТНЗ. Накопичуються відомості, факти, дані. Вся ця інформація має бути класифікована. Вона складатиме банк даних (базу даних) з означеної проблематики. Аналітико-синтетична переробка зібраної інформації, яку може здійснювати керівник персонально або призначати (обирати на педраді, зборах колективу, конференції) робочу групу. Дослідження містить в собі аналіз і синтез, але не зводиться лише до цих методів. Крім них використовується спостереження, оцінювання, проведення експерименту, здійснення класифікації, визначення показників тощо. Дослідження – це «більш високий рівень творчої діяльності людини». Шостий крок. Знаходження шляхів, засобів і можливостей використання нових уявлень або знань про дану проблему в практиці її розв’язання здійснюється в результаті використання різних методів обробки інформації, вивчення колективної думки, обговорення в ході дискусій, проведення круглих столів, педагогічних читань тощо. Результатом дослідження можуть бути рекомендації, модель, формула, методика, технологія, публікація що сприятимуть успішному розв’язанню проблеми, розумінню її змісту, витоків і наслідків.
В реальній практиці всі ознаки дослідження знаходяться в певному співвідношенні, що характеризує рівень професіоналізму, конкретні цілі і завдання діяльності керівника (Е. Коротков).	Керівнику на замітку

ЯКІСНО-ЗМІСТОВЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Цією статтею розпочинаю серію публікацій, в яких розкривається методика якісно-змістового перетворення інформації. Без цих процедур не представляється можливим продукування нового знання. Знання методів обробки інформації, їх використання в педагогічній практиці є надзвичайно важливим компонентом професійної компетентності не тільки керівників ПТНЗ, але й педагогів, оскільки їх основні функції – навчальна, виховна, розвивальна, методична можуть бути реалізовані лише за умов якісної роботи з інформацією, кінцевим результатом якої має стати продукт у вигляді нового знання. Багато хто з педагогів сьогодні береться за створення підручників, посібників, методичних рекомендацій, не підозрюючи, про основні етапи здійснення інформаційно-аналітичної діяльності (ІАД), її принципи, методи, способи, технології.

Підсумковим етапом ІАД керівників, спрямованої на забезпечення управлінського процесу ПТНЗ, є якісно-змістове перетворення інформації. В науковій літературі як синонім використовуються ще поняття «аналітико-синтетична переробка інформації» або «наукова обробка інформації», під якими розуміється «упорядкування зібраних матеріалів шляхом їх систематизації з метою зробити осяжними, компактними, придатними для аналізу, тобто приведення їх до вигляду, коли фактичні дані починають «говорити», «процеси перетворення інформації, що міститься в первинному документі, з метою створення вторинних документів» [1; 4]. Вторинний документ є результатом аналітико-синтетичної та іншої обробки одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача [2].

Здійснивши пошук інформації та сформувавши певну базу даних з тієї чи іншої проблеми, керівник має зробити певні висновки, знайти закономірності та тенденції, що будуть покладені в основу прийняття управлінського рішення. Для цього необхідно узагальнити первинну інформацію, проаналізувати її та науково інтерпретувати, тобто слід застосувати методи аналізу і обробки одержаних даних та відомостей. Ю. Сурмін зазначає: «У науці під методами аналізу й обробки інформації мають на увазі способи перетворення емпіричних даних, отриманих у ході дослідження, з метою зробити дані придатними для змістовного аналізу, перевірки дослідницьких гіпотез та інтерпретації. Проте встановити досить чітку межу між методами аналізу і методами обробки неможливо» [5, с. 219].

Результати спостереження та співбесід з керівниками різних ланок управління ПТНЗ свідчить, що серед них досить поширена думка про непричетність практиків управління до дослідницької діяльності. На це вказують і науковці. Так, Е. Коротков зазначає: «Багато хто вважає, що дослідження – це завдання наукового робітника, в повсякденній роботі у менеджера для дослідження немає часу і немає необхідності. Це хибна думка. В сучасному менеджменті дослідження є головним чинником успіху, а якщо висловлюватися по-науковому, – головним чинником підвищення ефективності управління» [3, с. 9]. Обґрунтовуючи цю думку, автор зауважує, що саме дослідження дозволяє виявити резерви розвитку організації, з’ясувати причини гальмування різних процесів на шляху вдосконалення діяльності, спрогнозувати ризики та визначити перспективні напрями, що потребують підтримки. На його переконання, розвиток професіоналізму менеджерів у різних сферах діяльності веде до розуміння дослідження як закономірного і природнього елемента їхньої «практичної ефективності». Таким чином, учений доводить, що не можна дослідження зв’язувати лише з науковою діяльністю і навіть з науковим підходом. Він підкреслює, що дослідницька діяльність нині є не чим іншим, як чинником професіоналізму, освіти і мистецтва. Базуючись на цих доводах, Е. Коротков пропонує під дослідженням розуміти вид діяльності людини, який полягає в:

а) розпізнанні проблем і ситуацій;

б) визначенні їх походження;

в) виявленні властивостей, змісту, закономірностей поведінки і розвитку;

г) установленні місця цих проблем і ситуацій в системі накопичених знань;

д) знаходження шляхів, засобів і можливостей використання нових уявлень або знань про дану проблему в практиці її розв’язання [3, с. 9].

Література

1.       Аналітико-синтетична переробка інформації : Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Электронный рессурс] : Режим доступа: http://uk.wikipedia.org/wiki/. – Назва з екрану.;

2.       Вторинний документ : Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Электронный рессурс] : Режим доступа: http://uk.wikipedia.org/wiki/. – Назва з екрану.

3.       Коротков Э. М. Исследование систем управления. Учебник / Э. М. Коротков. – М. : Издательско-консалтинговая компания «ДеКА», 2000. – 183 с.

4.       Красовский Р. М. Информационно-аналитическая компетентность как компонент профессиональной подготовленности менеджера / Р. М. Красовский // Ярославский педагогический вестник. – 2012. – № 2. – Том II (Психолого-педагогические науки). – С. 193–198.

5. Сурмін Ю.П. Майстерня вченого: Підручник для науковця / Юрій Петрович Сурмін. К. : Навчально-методичний центр "Консорціум з удосконалення менеджмент-освіти в Україні"

СТАН РОБОТИ З ІНФОРМАЦІЄЮ В СУЧАСНОМУ ПТНЗ

Розвиток ПТНЗ – це необхідність розв’язання щоденних проблем. Ситуації, що виникають несподівано, проявляються гостро і не дають часу на осмислення, потребують своєчасного розв’язання. Зволікання може привести до кризи, а може й до закриття навчального закладу. В сучасному управлінні особлива роль належить передбаченню, прогнозуванню, яке й здійснюється на основі ІАД з використанням аналітико-синтетичної переробки інформації, наукової обробки документів як сукупності процесів аналізу та синтезу. В ході дослідження проблем теорії і методики розвитку ІАК нами було вивчено стан роботи з інформацією в сучасному ПТНЗ з метою отримання емпіричного матеріалу – фактів як основи наукового узагальнення. Ми виходили з того, що побудова емпіричної бази наукового дослідження має бути проблемозорієнтованою. Її формування здійснювалось за допомогою таких методів, як спостереження, співбесіда та анкетування керівників ПТНЗ різного типу.

Насамперед нас цікавили ті ієрархічні рівні управління ПТНЗ, з яких керівники отримують інформацію. У процесі вивчення документації і проведеного опитування всі 46 респондентів (100 %) указали на такі рівні: Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України; обласне головне управління освіти і науки, ОНМЦ ПТО. З’ясування видів інформації, з якими доводиться працювати керівникам у ПТНЗ, указує на їх різноманітність. Респонденти називають такі види: рекомендації (10, 87 %), листи (10, 87 %), накази (13,04%), словесні (2,17 %), друковані (8, 70 %), електронні (8, 70 %), Інтернет (6, 52 %), плани (2,17 %), нормативно-розпорядчі документи Інтернет (6, 52 %), періодика (7, 09 %), фахові видання (2,17 %), положення (7, 09 %), постанови (7, 09 %), текстова (2,17 %), графічна (2,17 %), таблиці (2,17 %), різна (2,17 %). Джерела надходження інформації, за визначенням опитуваних, також достатньо різноманітні. Це: Інтернет (19,57 %), пошта (10,87 %), електронна пошта (23,91 %), інформаційні збірники (6,52 %), посібники (2,17 %), листи (7, 09 %), періодика (8, 70 %), фахові видання (7, 09 %), розпорядчі документи (7, 09 %), сайт обласного навчально-методичного центру (2,17 %), досвід колег (2,17 %), факс (6, 52 %). Аналіз отриманих фактів вказує на те що види інформації і джерела їх надходження керівники часто ототожнюють. Це: Інтернет, листи, розпорядчі документи, періодика. Оскільки опитування проводилося за методом чистого аркуша – «tabula rasa», то результати анкетування засвідчили й достатньо низький рівень знань керівників ПТНЗ щодо різних підходів класифікації документів.

З огляду на те, що ефективність управлінської діяльності залежить від уміння керівника працювати з інформацією – обробляти, створювати банки даних, використовувати її в практиці управління тощо, то нас цікавили заходи, які вживаються щодо реалізації отриманої інформації в повсякденній практиці керівників ПТНЗ. У перелік таких заходів респонденти включили: вивчаю питання (2,17 %), розробляю заходи (2,17 %), готую по ній інформацію (2,17 %), опрацьовую (2,17 %), обираю шляхи вирішення (2,17 %), електронна пошта (7,09 %), ознайомлення педагогічних працівників (10,87 %), реєстрація (2,17 %), ведення організаційно-розпорядчої документації (7, 09 %), видання наказів (10,87 %), розробка інструкцій, рекомендацій (8, 70 %), аналізую (8, 70 %), працює мережа Інтернет (2,17 %), відвідую обласні заходи (2,17 %), відвідую виставки (2,17 %), обговорення в педагогічному колективі (8, 70 %), звітність (8, 70 %), обмін інформацією на семінарах (2,17 %). Результати вивчення одержаних емпіричних даних є свідченням достатньо низького рівня обізнаності керівників ПТНЗ у методах обробки отриманої інформації. Найчастіше з нею ознайомлюють педагогічний колектив для подальшого обговорення, на її підставі розробляються певні інструкції або рекомендації. Інформація використовується для звітності.

Відомо, що ІАД суб’єктів управління передбачає обов’язковий аналіз інформації з використанням різних форм, методів і засобів. Тому керівному персоналу ПТНЗ було запропоновано назвати основні з них. До переліку форм, методів і засобів аналітичної діяльності з інформацією ними були включені: вивчення питання (7, 09 %), досвіду (2,17 %); узагальнення висновків (2,17 %); розгляд на нараді (2,17 %), пошук додаткової інформації (2,17 %), словесні (8, 70 %), наочні (8, 70 %), групові (6, 52 %), індивідуальні (7, 09 %), аналіз (2,17 %), планування (2,17 %), взаємовідвідування уроків (2,17 %), звітність (7, 09 %), бесіда (2,17 %), лекції (2,17 %), презентації (2,17 %), різні (2,17 %). Результати ознайомлення з отриманим від респондентів відповідями вказують на те, що аналіз як метод наукового пізнання і як функція управління в ПТНЗ є «вузьким» місцем. У керівного персоналу недостатньо сформований понятійний апарат в галузі інформаційно-аналітичної діяльності, навіть на базовому рівні (рівні використання в практиці управління ПТНЗ та йог структурними підрозділами).

Таким чином, одержані нами емпіричні дані вказують на необхідність цілеспрямованої підготовки керівників ПТНЗ до ІАД, потребу практиків у науково-методичному забезпеченні цього процесу. Саме тому доцільно розглянути питання аналізу та обробки первинної інформації, сутність і призначення цих процесів в управлінській діяльності на лекціях, тренінгах, семінарах, майстер класах, воркшопах.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ

Починаючи роботу з літературними джерелами інформації слід звернути увагу на таке: - літературні джерела можуть бути застарілі і не відповідати сучасним досягненням науки, а тому потрібно пам’ятати, що найбільш інтенсивно використовуються наукові журнали одно- чотирирічної давності. Оперативний масив довідково-інформаційних фондів бібліотек не перевищує 7–8 років; - необхідно користуватися новітніми, фундаментальними і геніальними роботами. Визначивши проблему дослідження та сформулювавши її, слід здійснити обробку семантичної інформації – визначити смисл (зміст, суть, сутність) понять, що містяться в сформульованій проблемі. Це дозволить: - виявити смислові зв’язки між словами вихідного тексту; - скласти тезаурус (тип словника, що подає лексичний склад мови в максимально повному обсязі), який дозволить «розмовляти однією мовою» в колективі під час розгляду проблеми; - визначитися зі структурою дослідження; - конкретизувати напрями наукового пошуку; - зорієнтуватися в виборі необхідних літературних джерел інформації.

Щоб робота з літературними джерелами була ефективною, керівнику необхідно зосередитися на вирішенні низки найважливіших завдань, тобто діяти за певним алгоритмом:

- зібрати літературні джерела, які б передбачали фіксацію всього інформаційного масиву (наприклад, методична тема, над якою працює ваш навчальний заклад, сформульована таким чином: «Педагогічні умови підвищення якості професійної підготовки кваліфікованих робітників для будівельної галузі». Тоді в списку літератури мають бути наукові джерела з проблеми створення педагогічних умов для підготовки кваліфікованих робітників у системі ПТО; ті, що розкривають сутність якості професійної підготовки кадрів, та наукові джерела, в яких висвітлені шляхи підготовки кваліфікованих робітників для будівельної сфери; в нагоді також стане література, в якій узагальнено педагогічний досвід роботи вітчизняних і зарубіжних навчальних закладів з підготовки кваліфікованих робітників, та обґрунтовані педагогічні технології з окресленої проблеми);	Раціональний підхід до роботи з літературними джерелами інформації
- відібрати з зібраного масиву літератури ті джерела, які ви будете використовувати в дослідженні зазначеної проблеми, користуючись критеріями: час існування джерела; його фундаментальність; авторитет у науці, який виражається індексом цитування, думкою експертів тощо; - класифікувати літературні джерела (визначити їх тип) за змістовим значенням: ті, що відображають певні аспекти об’єкта і предмета дослідження (І група – присвячена теоретичним аспектам об’єкта і предмета, ІІ – розглядає ті або інші аспекти об’єкта, тобто відображає різне його наочне бачення) та наочні джерела, які можуть бути теоретичними (обґрунтовують закономірності) і емпіричними (містять факти); - здійснити опис літературних джерел, побудувати літературний огляд, який дозволить визначити пізнавальну суть літературного джерела (це можливо зробити, відповівши на запитання: які проблеми предмету дослідження висвітлюються в цьому джерелі? Наскільки повно висвітлена в ньому проблема? Які проблеми залишилися поза увагою автора?); - зробити реферування літературних джерел, підготовити на них посилання.		Раціональний підхід до роботи з літературними джерелами інформації

КОРИСТУЙТЕСЯ РІЗНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ІНФОРМАЦІЇ, 

ЩОБ УПРАВЛЯТИ ЕФЕКТИВНО

У керівника є свої специфічні методи і джерела інформації, які безпосередньо становлять значну частину особистого регламенту. Йдеться про такі інформаційні джерела, як:

- обхід робочих місць і обмін інформацією з підлеглими;

- прийом відвідувачів з приватних питань: педагогів, учнів, їхніх батьків, представників громадських організацій, різних фірм, корпорацій, рекламних агентств тощо;

- закритий (призначений) прийом відвідувачів з важливих питань;

- наради, засідання семінари;

- робота з кореспонденцією та іншими діловими паперами, візи й підписи;

- листи, диктування і усна передача розпоряджень;

- поїздки в службових справах;

- вільний час для самоосвіти або наукової діяльності.

Пріоритети роботи з цими інформаційними джерелами та їхня послідовність у діяльності керівників можуть істотно змінюватися. На початку і наприкінці навчального року більше уваги приділяється прийомові відвідувачів, проведенню оперативних нарад, а кабінет директора нагадує «штаб діючої армії».

Джерелом інформації може бути звичайна телефонна розмова, факс або електронне послання – запит в одну з інстанцій.

Суспільна думка також є інформацією, яку не завадить знати керівникові, готуючи низку питань. Під час її вивчення треба пам’ятати про такі моменти, як: політика, поради і консультації, застереження, офіційна позиція держави, угоди, директиви, а також приписи керівництва з проблематики, яка цікавить у певний момент. Джерелом суспільної думки є маркетингові дослідження, однак вони не завжди придатні для використання у сфері ПТО, окрім них, досить багато різних канцелярій, які діляться своєю інформацією, або її «ласим шматочком».

Є й можливість підписатися на інформаційну базу даних (наприклад, Новостной портал – Ліга.net), яку отримувати на електронну адресу, або через соціальні мережі. Альтернативними ресурсами для одержання інформації є онлайнові дослідницькі агентства, які забезпечені сучасними засобами. Вони відомі як «банки чистих знань» або «індекси знань» і є частиною позамережевого простору, тобто за межами Інтернету. Їхніми послугами можуть користуватися клієнти, здатні оплачувати ці послуги (через Інтернет-мережу, користуючись кредитною карткою, електронним гаманцем).

Доцільно зауважити відносно пошуку інформації таке: ні в якому разі не можна вважати, що чим більше ви знайдете інформації, прочитаєте її, тим більше будете знати. Треба пам’ятати, що ціль будь-якої інформації полягає в тому, щоб нести знання. Вона не може бути досягнута шляхом її масового поглинання. Більш того, поверхнева інформація завдає істотної шкоди керівникові, продукуючи в нього ілюзію фахівця знаючого і тому дедалі більше уводить в сторону від дійсно позитивного.