УПРАВЛІННЯ САМООСВІТНЬОЮ ПІЗНАВАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ КЕРІВНИКІВ ПТНЗ З РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Вивчення досвіду підвищення кваліфікації вчителів свідчить про те, що в системі післядипломної педагогічної освіти відбуваються істотні трансформації: змінюються цілі, зміст і методи насамперед курсової підготовки. Водночас, на переконання дослідників (І. Вертилецька), організація самоосвіти вчителя у процесі його навчання в системі підвищення кваліфікації залишається одним із вузьких місць. Думка про те, що відвідування курсів підвищення кваліфікації один раз на п’ять років не забезпечує неперервності освіти педагога, а отже, й недостатньо розвивається його активність у роботі над індивідуальною методичною темою із самоосвіти, зайшла підтримку у багатьох науковців і практиків, на що вказує низка публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів з порушеної теми.

Враховуючи ступень взаємозалежності освіти і самоосвіти педагога, науковці (І.Вертилецька)підкреслюють, що освіта упродовж всього життя не можлива без усвідомлення особистістю своєї суспільної значущості, високої особистої відповідальності й активності в самоосвіті у будь-якому віці та незалежно від професійної діяльності. Невідповідність між значущістю освіти в розвиту особистості і суспільства та реальним станом справ, зумовленим соціальними змінами, висуває на перший план людиноцентристський підхід до освіти, який враховує інтереси людини як особистості та як активного суб’єкта різних видів діяльності, в т. ч. самоосвітньої. Погоджуючись із позицією вчених, вважаємо доцільним зауважити, що з метою досягнення активізації самоосвіти керівників ПТНЗ необхідно подбати про організаційно-педагогічні умови для забезпечення «включеності» їх у цей процес як особистісно значущу діяльність у системі методичної роботи.

Якщо говорити про розвиток ІАК з розвитку ІАК керівників ПТНЗ, то самоосвітня пізнавальна діяльність в цьому напрямі має бути керованим (з боку ОНМЦ ПТО) і самокерованим (з боку суб’єктів самоосвіти) процесом. Проблема управління самоосвітою порушена і в наукових працях (наприклад, І.Кузнєцової), шляхи її розв’язання турбують керівників та методистів ОНМЦ ПТО. На думку вчених, педагогічне керівництво самоосвітою має здійснюватися відповідно до індивідуальних можливостей людини та особливостей освітнього процесу. Для цього мають бути створені певні педагогічні умови: стійка внутрішня мотивація до самоосвіти, наявність необхідного часу, максимальна реалізація індивідуальних можливостей особистості, позитивне ставлення і методична допомога керівників цього процесу в самовдосконаленні.

Дослідниками зазначеної проблеми (С.Ангеловською, М.Сєвєріним) визначено, що на якість самоосвіти визначальний вплив здійснюють рівень і спрямованість розвитку мотивації співпрацівників, їхня професійна підготовленість, спрямованість самоосвітньої діяльності, дії керівників методичних (навчальних) центрів. За наслідками експериментальної роботи науковці дійшли висновку, що педагогічне керівництво самоосвітньою діяльністю є відносно тривалим процесом, динаміка якого залежить від індивідуальних особливостей фахівців та його організації.

Управління самоосвітою передбачає використання різних форм і методів, які водночас слугують засобами досягнення мети самоосвіти керівників ПТНЗ, на разі йдеться про розвиток ІАК. Це: конференції, семінари (науково-практичні, методичні), майстер-класи, тренінги, дискусії, консультації, обмін досвідом роботи, індивідуальні плани, стажування, наставництво, мережева організація портфоліо в Інтернеті, ефективними вважаються лабораторії.

На нашу думку, одним із завдань управління самоосвітньою діяльністю керівників щодо розвитку ІАК є узгодження напрямів і тематики діяльності ОНМЦ ПТО, методичної теми ПТНЗ та особистісних інтересів персоналіїв. Механізмом такої узгодженості можна розглядати організаційні моделі оперативного управління (ОМОУ), обґрунтовані й розроблені В. Пікельною. Саме необхідність оптимізувати методичну роботу в ПТНЗ спонукала вчену виробити наукову основу систематичної самостійної діяльності педагога з поглиблення теоретичних знань і вдосконалення педагогічної майстерності. Вона наголошувала на тому, що без відповідної наукової основи робота вчителя із самоосвіти страждає відсутністю необхідної глибини, малою ефективністю обраних шляхів і на практиці слабо управляється. Як і в 90-ті роки минулого століття, коли здійснювалось це дослідження, й до тепер актуальним залишається питання супідрядності індивідуальних творчих інтересів основній творчій проблемі, над якою працює автономно взятий колектив педагогів.

Досліджуючи різноманітні графічні моделі управління, В. Пікельна трансформувала їх безпосередньо в методичну роботу як складну динамічну систему, використавши метод мережевих систем як похідний варіант для розробки ОМОУ. Використання ОМОУ, як методу управлінського впливу, можливе на таких комплексних роботах, які природно поділяються на елементарні види діяльності, що мають строго визначену послідовність їх виконання відповідно до загального процесу. До компетенції ОМОУ входить планування, організація, координація, контроль, регулювання, облік та аналіз, тобто застосування цієї моделі дає змогу реалізувати всі технологічні функції управління розвитком ІАК керівників ПТНЗ у системі методичної роботи в регіоні та самоосвітній діяльності як її компонента.

САМООСВІТА – ОСНОВА РОЗВИТКУ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ФАХІВЦЯ ТА ПОЗИЦІЇ АКТИВНОГО СУБ’ЄКТА УЧІННЯ

Оскільки розвиток ІАК керівників ПТНЗ ми розглядаємо як цілеспрямований процес, що відбувається не лише в системі методичної роботи ОНМЦ ПТО, а й в результаті самоосвітньої діяльності, то доцільно враховувати, що з позицій історичної детермінації вдосконаленню самоосвіти в сучасних умовах сприяє:

• надання цьому процесові системних якостей (гнучкість, варіативність, багаторівневість, адаптивність, стабільність, прогностичність, динамічність, науковість, фундаменталізація, індивідуалізація, інформатизація, неперервність);
• спрямованість на розвиток особистості;
• розкриття здібностей і розвиток творчого потенціалу, самовираження, пізнавального інтересу;
• наукова організація праці, самостимулювання;
• впровадження пропедевтичних рекомендацій (планування діяльності, поетапний характер формування умінь і навиків самоосвітньої діяльності, виховання таких особистісних якостей, як самоконтроль, самооцінка, самокорекція);
• практичне застосування знань; розвиток пізнавальної самостійності, пов’язаної з ІАД тощо.

Проблема розвитку ІАК керівників ПТНЗ як складової їхньої професійної компетентності вимагає вироблення адекватної сучасним завданням і вимогам системи цієї роботи, правильного визначення її змісту, та оптимальної форми. При цьому необхідно враховувати суперечності між: необхідними вимогами, що сьогодні висуваються перед керівниками ПТНЗ, і тими знаннями, уміннями й професійними навичками, які часто залишаються на рівні, отриманому ще у вищому навчальному закладі або курсах підвищення кваліфікації; вимогами до керівників різних підрозділів ієрархії управління ПТНЗ у сфері самоосвіти та невиявленими чинниками і особливостями їхньої самоосвіти; вимогами, що висуває держава й соціум до навчальних закладів системи ПТО і можливостями самоосвітньої діяльності їхніх керівників в умовах постійного розширення функціональних обов’язків;

зростаючими потоками інформації і здатністю її раціонального освоєння керівниками ПТНЗ.

На нашу думку, на увагу організаторів методичної роботи у регіоні і самих керівників ПТНЗ заслуговує той факт, що професійна підготовка фахівців у вітчизняних вищих навчальних закладах здійснювалась і до тепер здебільшого здійснюється з ігноруванням центральної проблеми психології навчання дорослих – формування особливої особистої позиції, яку сьогодні вчені розглядають як позицію «активного суб’єкта учіння». Це демонструє сам процес навчання, який будується так, начебто прийоми раціонального учіння і самоосвіти набуваються самі по собі, в процесі засвоєння навчального матеріалу, стихійно. Нею з’ясовано, що «жорстко закріплена» позиція «учнівства» в загальноосвітній школі та у вищому навчальному закладі породжує різноманітні, часто віддалені у часі й тому не пов’язаних безпосередньо із системою освіти, негативні наслідки: консерватизм, пристосовництво, некритичний склад мислення, пасивність (пізнавальна, трудова, управлінська і, насамкінець, соціальна), конформізм, невміння й небажання брати на себе всю повноту відповідальності тощо. Таким чином узагальнена позиція «учнівства» переноситься на доросле життя, на що вказує ставлення до виконання посадових обов’язків певних керівників, їх стиль роботи.

Сьогодні долати ці наслідки доводиться в процесі професійної діяльності, оскільки вони перешкоджають не тільки розвиткові самої особистості керівника, а й його професіоналізмові. Тому озброєння досвідом і методами наукового пізнання, з метою найменших затрат додаткової праці й часу на переробку та засвоєння нової інформації, поповнення знань і розширення світогляду має здійснюватися в системі безперервної освіти й самоосвіти, як її важливої складової. У зв’язку з цим на перше місце виходить якісно нова форма привласнення соціального досвіду – самоосвіта фахівця. Адже саме самоосвіта є основою розвитку індивідуальної практики людини, а учіння лише розкриває те, що актуально з погляду суспільної практики і відповідно орієнтує діяльність. 

САМООСВІТА ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ КЕРІВНИКІВ ПТНЗ

Оскільки навчання упродовж всього життя є однією з ключових проблем ХХІ ст., то актуальності набуває самоосвіта як орієнтація педагога на самостійний вибір творчого завдання, стимулювання цілеспрямованої пізнавальної діяльності, націлювання на її систематичний самоконтроль, здійснення самооцінки своїх інтелектуальних та значущих якостей, розвиток задоволеності творчим характером освітньої діяльності. В педагогічному словнику зазначається, що самоосвіта, – це «освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Самоосвіта є невід’ємною частиною систематичного навчання в стаціонарних закладах, сприяючи поглибленню, розширенню і більш міцному засвоєнню знань. Основним засобом самоосвіти є самостійне вивчення літератури. Джерелами самоосвіти служать також засоби масової інформації» (С. Гончаренко). Отже, самоосвіта керівника є умовою підвищення кваліфікації, однією із складових його професійної компетентності.

Модель школи ХХІ ст., представлена у знаменитому виданні Г. Драйдена та Д. Вос «Революція в навчанні», має за мету формування особистості як господаря власного життя, що вміє самостійно діяти, самостійно навчатися і сам себе мотивувати. Особисті принципи у світі людей, які навчаються, сформульовані ними таким чином: «Навчатися через те, що: бачиш, чуєш, відчуваєш на смак, відчуваєш нюхом, доторкаєш, робиш, уявляєш, відчуваєш інтуїтивно, почуваєш». Таким чином, самоосвіті відводиться чільне місце не тільки як найбільш поширеній технології підвищення кваліфікації, удосконалення професіоналізму керівників ПТНЗ, а й способу їх життя, як людей цілеспрямованих і амбітних у досягненні визначених цілей. Адже лише навчившись самостійно здобувати знання, можна цьому навчити інших.

Категорія «самоосвіта» тлумачиться також як цілеспрямована пізнавальна діяльність, що «управляється самою особистістю; надбання систематичних знань у будь-якій галузі науки, техніки, культури, політики, житті тощо. В основі самоосвіти – безпосередній особистісний інтерес того, хто навчається, в органічній єдності з самостійністю вивчення матеріалу. Самоосвіта – один із засобів виховання» (Педагогический словарь). Сьогодні феномен самоосвіти викликає дедалі більший інтерес у вітчизняних і зарубіжних учених, про що свідчить тематика дисертаційних робіт останніх двох десятиліть. Його вивчають не тільки вчені-педагоги, але й економісти, менеджери, філософи, соціологи тощо. Він вивчається в контексті розв’язання різних проблем, пов’язаних з теорією навчання, загальної педагогіки та історією педагогіки, теорії та методики професійної освіти, формування економіки знань, розвитку людського потенціалу, конкурентоспроможності економіки, розвитку ринку праці та ринку особистості.

Отже, проблема самоосвіти перебуває в постійному розвитку, зумовленому освітньою ситуацією. Кожна така ситуація характеризується домінантою певних підходів, парадигм, зміна яких об’єктивно вимагає змін у теорії і практики самоосвіти не тільки учнів і студентів, а й дорослих, що вже мають завершену освіту. Водночас звернемо увагу на те, що здебільшого в наукових працях розглядаються питання формування й розвитку готовності учнів, підлітків і студентів (майбутніх фахівців) до самоосвіти.

Проте, поза увагою вчених залишились питання самоосвіти керівників ПТНЗ, теоретичне обґрунтування нових напрямів, збагачення змісту й форм самоосвітньої діяльності, впровадження нових технологій, координація зусиль у цій сфері та інші проблеми самоосвіти як складової системи неперервного підвищення кваліфікації, методичної роботи (на регіональному рівні). Питання творчого використання результатів самоосвітньої діяльності керівників ПТНЗ у системі неперервної освіти, чинники та умови, що активізують її, ще очікує на своїх дослідників.

Вивчення наукових здобутків учених різних країн дає підставу зазначити, що нова освітня парадигма полягає в необхідності забезпечення розвитку базисних компетенцій в інтелектуальній, суспільно-політичній, комунікативній, інформаційній сферах, що допоможе фахівцеві, зокрема керівникові ПТНЗ, неперервно впродовж усього життя отримувати додаткову освіту й підвищувати кваліфікацію відповідно до власних потреб і вимог соціуму, які постійно змінюються, тобто займатися самоосвітою. З цього витікає, що в традиційне поняття «освіта» (загальна) сьогодні вкладається новий зміст «освіта особистості» як процес і результат власної турботи про вдосконалення своєї діяльності, відповідальності, запобігання невдачам і досягнення успіхів. Неперервність освіти певною мірою втілюється у самоосвіті, тобто «освіті самого себе», «створення самого себе». Сьогодні інтерес учених прикутий до самоосвіти як найважливішого шляху формування і розвитку особистості, дієвого способу опанування людиною культурно-освітнього простору, що відбувається автономно або супроводжує навчання. Це процес здобування знань, формування розумових сил і здібностей, які сприяють розвитку таких якостей, як організованість, самостійність, активність, вимогливість до себе. 

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЗАЦІЇ ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ В ІНТЕРНЕТІ

Здійснюючи пошук необхідної інформації, треба знати насамперед її користувача (на кого вона спрямована). Зрозуміло, що таким «користувачем» може бути сам керівник як дослідник. Наприклад, для прийняття рішення, потрібна певна інформація, в такому разі пошуки треба вести з огляду на власні специфічні потреби. Але здебільшого факти, дані й відомості розраховуються на тих, хто буде слухачем доповіді, презентації, пропозиції, замовником певної інформації, довідки тощо. Тобто необхідно завжди знати, хто «клієнт» і як до нього підходити.

Інформація може мати певну ціну. Енциклопедії, словники, довідники, аналітичні огляди можна придбати, здійснивши щорічну підписку на певні видання, наприклад, на газету центральних органів влади «Урядовий кур’єр». Безкоштовним джерелом інформації є Інтернет, однак отримані через нього дані можуть бути не достовірними, або, в принципі, не піддаватися перевірці. Деякі сайти (особливо надійні) пропонують інформацію за певну компенсацію (eLIBRARY.RU – НАУЧНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА). Гроші за інформацію беруть також різні професійні корпорації, журнали, наукові збірники, газети (за статті з архівів).

Чудово, якщо ви знаєте, що шукаєте, але, якщо в цьому ви відчуваєте утруднення, то слід задати собі питання

Пошук даних потребує фізичних сил – прочитати й зрозуміти обширні документи в Інтернеті і, навіть, на паперовому носії вимагає уваги й неабиякої енергії. Тому необхідно розраховувати на власні сили, потужність комп’ютера і наявність часу для переробки необхідної інформації. Крім цього, розпочинаючи пошук даних, треба бути готовим до інформаційного перевантаження й мати план дій на цей випадок.

Необхідно бути готовим до інформаційного перевантаження і тому на цей випадок слід мати план дій

Робота з інформацією потребує нестандартного мислення. Не можна щоразу користуватися стереотипними методами. В ситуації постійних змін керівникові необхідно бути гнучким і, відповідно, міняти підходи до здобуття фактів, даних, відомостей. Джерела інформації також мають змінюватися.

До вибору фактів треба ставитися відповідально, адже всього один, але конкретний, розумно поданий факт, що має документальне підтвердження, здатний змінити співвідношення сил на користь керівника значно сильніше, ніж груда неавторитетної інформації.

Якщо інформація потрібна терміново, то час і сили може зекономити «дзвоник другу». В оточенні керівників завжди знайдуться люди, які володіють необхідною інформацією, або підказати, хто такою володіє. Включені в документ факти вимагають ретельної перевірки. Якщо така перевірка неможлива, то використовувати ці дані не треба. «Липова інформація» буде виявлена якщо не «тепер», то у «четвер».

Плануючи звіт, презентацію або пропозицію, заздалегідь продумайте, які потрібні факти для найкращої аргументації доводів і заяв. Обов’язково вчасно перевірте їх на достовірність. Тоді залишиться більше часу на збір інформації й подолання непередбачуваних обставин. Кмітливий керівник планує заздалегідь, не залишаючи все на останній момент.

Як тільки стало відомо, що необхідно складати якийсь звіт або презентацію, готувати непланове питання на нараду, то відразу починайте збирати необхідну інформацію. В нагоді стануть: вирізки газетних статей, статистичні дані, витяги з публікації на паперових чи електронних носіях. Ці речі не віднімуть багато часу і нічого не коштуватимуть.

Доцільно ознайомитися з електронними версіями газет, журналів та інших видань. У вільний час проведіть екскурсію по Інтернет-мережі, зробіть закладки, що зацікавили. Спробуйте зайти на такі сторінки:

http://www.publist.com/ – сайт містить статті з більше ніж 150 тис. журналів та інформаційних бюлетенів, допоможе знайти велику кількість корисних посилань, має велику кількістю анотацій;

http://www.mediafinder.com/ – сайт містить матеріали з більше ніж100 тис. видань, а також пропонує придбати списки розсилок. Надає можливість здійснювати безкоштовний пошук за базою даних, ключовими словами або категоріями;

http://www.ajr.newslink.org/ – на сайті розміщено більше 3000 американських і 2000 зарубіжних газет, посилання на університетські видання.

www.lib.ua-ru.net – інформаційний портал, на якому розміщені безкоштовні автореферати до українських дисертацій, каталог українських і російських дисертацій, каталог навчальних книг із змістом до кожної книги та можливістю безкоштовної доставки окремих сторінок для освітніх цілей.

ЯК ЗДОБУТИ КОРИСНУ ІНФОРМАЦІЮ В ІНТЕРНЕТІ ДЛЯ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ В УПРАВЛІННІ ПТНЗ

Практичні поради щодо користування електронними бібліотеками

Перш ніж звернутися за відповіддю на запитання на адресу телеконференції, доречно вивчити розділ питань, що ставляться найчастіше. Може статися, що на його сторінках уже є відповідь на питання, яке Вас цікавить.

Пам’ятайте, що телеконференції існують не для того, аби відповідати Вам на різні запитання. Тому Ви можете отримати досить гостру реакцію, якщо безцеремонно втрутитеся у їхній простір і почнете вимагати надання Вам інформації. Краще буде підписатися на певний інтерактивний дослідницький журнал або використати наукову періодику України (електронні наукові фахові видання, що не мають друкованих аналогів видань) на сайті http://www.nbuv.gov.ua/portal/. Статистика їх використання досить переконлива щодо популярності цього сайту – 300 тис. копій статей щодобово.

Зареєструвавшись на сайті http://elibrary.ru/defaultx.asp, ви одержите можливість користуватися різними інформаційними послугами наукової електронної бібліотеки eLIBRARY.RU – найкрупнішого російського інформаційного порталу в галузі науки, технології, медицини, освіти, що містить реферати й повні тексти більш ніж 14 млн наукових статей та публікацій. На платформі eLIBRARY.RU доступні електронні версії 2200 російських науково-технічних журналів, в т. ч. 1100 у відкритому доступі.

Режим доступу для електронного наукового видання ІПТО НАПН України «Теорія і методика професійної освіти» – http://www.tmpe.gb7.ru/

На сайті ІПТО НАПН України http://ipto.kiev.ua можна ознайомитися з матеріалами інших наукових видань, у яких висвітлюються проблеми ПТО та шляхи їх розв’язання, одержати консультацію, внести пропозицію й обмінятися думками з науковцями лабораторій.

Брати участь у телеконференції, симпозіумі, підписатися на одержання матеріалів можна на сайті http://www.sworld.com.ua/.

Робота пошукових систем може вдосконалюватись. Крім використання лапок для ключових слів/словосполучень, можна ввести у рядок пошуку увесь вираз, що підвищить ймовірність знаходження тих відомостей, що вас цікавлять. Але й це не вичерпує можливостей пошукових систем. Є багато способів зробити запит більш точним, поміж яких виокремлюють два принципових методи пошуку – математичний і булєвський. Математичний пов'язаний з використанням у запиті символів типу «+» або «–». Булівський пошук передбачає використання логічних операторів І, НЕ, ПОРУЧ* та АБО (И, НЕ, РЯДОМ* – рус. яз.). Він заснований на «Булєва» – команда БЛИЗЬКО або ПОРУЧ (NEAR або символ «~»), що визначає близькість заданих слів у тексті документа. Дія цього оператора наближення подібна до дії оператора AND тим, що він також повертає документи, у яких трапляються обидва ключових слова. Однак при використанні оператора NEAR система пошуку здійснює оцінку важливості документа залежно від того, як близько один від одного розташовані в документі слова запиту.

Практичні поради щодо використання символів

Використовуйте символ «+» для того, щоб звузити свій пошук. Цей метод корисний, коли пошукова система «завалює» вас інформацією.

Формулюючи запит, переконайтеся, що в процесі набирання математичної команди (+, – ) символи розташовані поруч зі словом, яке уточнює пошук, а не залишаєте поміж ними пробіл. Треба писати «фахівець+слюсар».

Знаки «плюс» і «мінус» звужують ваш пошук, обмежуючи його сторінками, які містять необхідну інформацію, але не обов’язково в тій послідовності, що ви вказали. Лапки дають змогу звузити пошук до конкретної фрази, яка має міститися на веб-сторінці саме в такому вигляді.

Якщо ваш текстовий запит містить один із термінів булєвої алгебри, необхідно переконатися, чи не забули ви поставити лапки, інакше пошукова машина може неправильно вас зрозуміти.

Використання команд, які замінюють булєвські оператори, допоможе вам економити час. Використовуйте замість:

І

&

АБО

|

ПОРУЧ

~

НЕ

!

Переконайтеся, що, набираючи булєвські команди, залишаєте між словами пробіл, тобто правильно буде написати: «будівельник НЕ кваліфікований робітник».

Здійснювати пошук інформації можна за різними формами слова або їх множину за допомогою символів-джокерів. Зазвичай таким символом є зірочка (*), іноді *.*. Ці «метасимволи», особливо перший, розуміють усі основні пошукові системи. Символи-джокери замінюють закінчення різних словоформ або утворюють множину. Наприклад: Введіть в поле пошуку торг*, і машина видасть вам усі сайти, на яких трапляються слова: торг, торгівля, назви компаній, магазинів, які містять це слово.

У деяких пошукових системах не вимагається використання символів-джокерів, оскільки вони і без того підтримують так званий морфологічний пошук (stemming). Вони відразу будуть шукати слово в усіх можливих формах. Іноді виникає ситуація, коли треба відключити цю можливість за допомогою математичних символів або булєвих операторів.

Для пошуку інформації необхідно чітко уявляти, що треба знайти. Якщо інформація потрібна для власних досліджень, підготовки доповіді або звіту, то доречно знайти відповіді на такі питання: які дані необхідні для цього? Для кого вони призначені? Скільки це буде коштувати? Який масив інформації можливо переробити в той ліміт часу, який для цього є?

Усі дані поділяють на три великі групи:

І – незаперечні факти – те, що вже відбулося і чітко зафіксовано в документах (наприклад, історичні події);

ІІ – корисні відомості – різновид першої групи: числова інформація (наприклад, статистичні дані), фінансова інформація (цифри, підсумкові дані);

ІІІ – погляди й думки (з технічної точки зору це не факти, але вони можуть бути використані).

Якщо інформацію необхідно підготувати на запит керівних органів, то доречно завжди уточнювати її обсяг, рівень деталізації відомостей, щоб не піти хибним шляхом.