ВИДИ ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ В ІНТЕРНЕТІ ТА ПРІОРИТЕТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ ПТНЗ

Розвиток суспільства в ХХІ ст. характеризується переходом в інформаційну цивілізацію, що зумовлює динамічний процес наукового знання та експоненційне його зростання. Обсяг наукової, політичної, культурологічної та іншої інформації зростає досить швидкими темпами, що ставить перед людиною проблему виживання в інформаційних потоках. Науковці дотримуються думки, що розв’язання окресленого питання можливе тільки завдяки забезпечення технологізації інформаційних процесів, під якими розуміють виникнення, передачу, нагромадження, пошук та обробляння інформації. Технологізація інформаційних процесів актуалізує методи й методики пошуку інформації в новому інформаційному середовищі – Інтернеті, які мають іншу класифікацію.

Видами пошуку в Інтернеті є:

• повнотекстовий пошук – здійснюється по всьому змісту документа (прикладом такого пошуку може бути будь-яка інформаційно-пошукова система (ІПС): www.yandex.ru, www.google.com, Yahoo!, Baidu, Bing тощо;
• пошук за метаданими – пошук за деякими атрибутами документа: назва, дата створення, розмір, автор тощо (наприклад, діалог пошуку в файловій системі MS Windows);
• пошук зображень – пошук за змістом зображень (світлин, завантажених користувачем або даних URL зображення), в результаті чого можна одержати подібні зображення (робота ІПС Polar Rose, Picollator тощо).

Ефективність пошуку інформації залежить від чіткого уявлення того, що необхідно робити, тобто ця робота має плануватися. Є процедура пошуку інформації в мережі Інтернет, який здійснюється поетапно:

І етап – визначення предмета пошуку – визначаєте, що конкретно Вас цікавить;

ІІ етап – складання списку ключових слів – з’ясовуєте, як може називатися те, що Вас цікавить;

ІІІ етап – вибір інформаційного простору – визначаєте, де може знаходитися те, що Вас цікавить;

IV етап – визначення інструменту пошуку – приймаєте рішення, як простіше і швидше знайти те, що Вас цікавить;

V етап – попередній пошук – спробуйте знайти;

VІ етап – аналіз одержаної інформації – вивчіть одержану інформацію і, в разі необхідності, скоригуйте всі попередні дії;

VІІ етап – додатковий пошук – здійсніть подальший пошук, доки не отримаєте відповіді на своє запитання.

Бажано також визначити час, за який буде здійснюватися пошук інформації, оцінити альтернативні способи одержання інформації і ступень важливості цієї інформації у контексті визначеної проблеми.

Інтернет сьогодні для багатьох фахівців є на першому місці серед джерел інформації, однак насправді все залежить від того, яку саме інформацію необхідно знайти. Принагідно зазначимо, що Інтернет – це велика віртуальна бібліотека, у якій зберігається неймовірне розмаїття інформації з будь-якого питання. Однак ця глобальна мережа не позбавлена недоліків, а саме:

• може даремно забрати час, якого у керівника завжди обмаль;
• деяка інформація цілком свідомо тенденційна або некоректна;
• досить неосяжна для здійснення досліджень, якщо не визначитися напевно, як необхідно діяти;
• має багато моментів, які можуть відволікати і завести в «глухий кут», заманювати і тим самим додатково заплутувати.

Безперечно, Інтернет є найкращим джерелом інформації, але користуючись ним, не можна ігнорувати інші джерела, наприклад, такі:

• статистична і бухгалтерська звітність, аудиторські та фінансові звіти, офіційні бюлетені й збірники наказів МОН молоді та спорту;
• біографи та історики;
• внутрішні бібліотеки ПТНЗ і річні звіти, локальна документація й протоколи засідань і нарад;
• друзі, колеги, експерти;
• фінансові дайджести, моніторингові огляди ринку праці й ринку освітніх послуг, журнали, підручники, підбірки газет, брошури, періодичні видання, наукові журнали та інша періодика;
• видавництва;
• національні, міські та університетські бібліотеки (можуть бути в електронному форматі);
• інформація конкурентів;
• довідники;
• спеціалізовані асоціації та професійні корпорації;
• центри зайнятості населення;
• роботодавці;
• місцеві органи самоврядування.
• Керівник може отримати інформацію й з таких джерел:
• спостереження;
• опитування;
• співбесіда;
• документи.

Крім цього, у керівника є свої специфічні методи і джерела інформації, які безпосередньо становлять значну частину особистого регламенту. Йдеться про такі інформаційні процеси, як:

• обхід робочих місць і обмін інформацією з підлеглими;
• прийом відвідувачів з приватних питань педагоги, учні, їхні батьки, заступники, представники громадських організацій, роботодавці, представники різних фірм, корпорацій, рекламних агентств тощо;
• закритий (призначений) прийом відвідувачів з важливих питань;
• наради, засідання семінари;
• робота з кореспонденцією та іншими діловими паперами, візи й підписи;
• листи, диктування і усна передача розпоряджень;
• поїздки в службових справах;
• вільний час для самоосвіти або наукової діяльності. Пріоритети цих інформаційних процесів та їхня послідовність у діяльності керівників можуть істотно змінюватися. На початку і наприкінці навчального року більше уваги приділяється прийомові відвідувачів, проведенню оперативних нарад, а кабінет директора нагадує «штаб діючої армії».

Джерелом інформації може бути звичайна телефонна розмова, факс або електронне послання – запит в одну з інстанцій.

Суспільна думка також є інформацією, яку повинен знати керівник, готуючи низку питань. Під час її вивчення треба пам’ятати про такі моменти, як політика, поради і консультації, застереження, офіційна позиція держави, угоди, директиви, а також приписи керівництва з проблематики, яка цікавить у певний момент. Джерелом суспільної думки є маркетингові дослідження, однак вони не завжди придатні для використання у сфері ПТО, окрім них, досить багато різних канцелярій, які діляться своєю інформацією, або її «ласим шматочком».

Є й можливість підписатися на інформаційну базу даних (наприклад, Новостной портал – Ліга.net), яку отримувати на електронну адресу, або через соціальні мережі. Альтернативними ресурсами для одержання інформації є онлайнові дослідницькі агентства, які забезпечені сучасними засобами. Вони відомі як «банки чистих знань» або «індекси знань» і є частиною позамережевого простору, тобто за межами Інтернету. Їхніми послугами можуть користуватися клієнти, здатні оплачувати ці послуги (через Інтернет-мережу, користуючись кредитною карткою).

Доцільно зауважити відносно пошуку інформації таке: ні в якому разі не можна вважати, що чим більше ви знайдете інформації, прочитаєте її, тим більше будете знати. Треба пам’ятати, що ціль будь-якої інформації полягає в тому, щоб нести знання. Вона не може бути досягнута шляхом її масового поглинання. Більш того, наголошують дослідники інформації та інформаційних процесів, поверхнева інформація завдає істотної шкоди керівникові, продукує в нього ілюзію фахівця знаючого і дедалі більше уводить в сторону від дійсно позитивного.