МЕТОДИ ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ В ІНТЕРНЕТІ

Розвиток суспільства в ХХІ ст. характеризується переходом в інформаційну цивілізацію, що зумовлює динамічний процес наукового знання та експоненційне його зростання. Обсяг наукової, політичної, культурологічної та іншої інформації зростає досить швидкими темпами, що ставить перед людиною проблему виживання в інформаційних потоках. Розв’язання цієї проблеми можливе за умов технологізації інформаційних процесів, під якими розуміють виникнення, передачу, нагромадження, пошук та обробляння інформації. Технологізація інформаційних процесів актуалізує методи й методики пошуку інформації в новому інформаційному середовищі – Інтернеті, які відрізняються від традиційних, і мають іншу класифікацію.

Видами пошуку в Інтернеті є:

повнотекстовий пошук – здійснюється по всьому змісту документа (прикладом такого пошуку може бути будь-яка інформаційно-пошукова система (ІПС): www.yandex.ru, www.google.com, Yahoo!, Baidu, Bing тощо;

• пошук за метаданими – пошук за деякими атрибутами документа: назва, дата створення, розмір, автор тощо (наприклад, діалог пошуку в файловій системі MS Windows);
• пошук зображень – пошук за змістом зображень (світлин, завантажених користувачем або даних URL зображення), в результаті чого можна одержати подібні зображення (робота ІПС Polar Rose, Picollator тощо).

Ефективність пошуку інформації залежить від чіткого уявлення того, що необхідно робити, тобто ця робота має плануватися. Є процедура пошуку інформації в мережі Інтернет, який здійснюється поетапно. Наводимо алгоритм процесу пошуку інформації в мережі Інтернет:

І етап – визначення предмета пошуку (визначаєте, що конкретно вас цікавить);

ІІ етап – складання списку ключових слів (з’ясовуєте, як може називатися те, що вас цікавить);

ІІІ етап – вибір інформаційного простору (визначаєте, де може знаходитися те, що вас цікавить);

IV етап – визначення інструменту пошуку (приймаєте рішення, як простіше і швидше знайти те, що вас цікавить);

V етап – попередній пошук (спробуйте знайти);

VІ етап – аналіз одержаної інформації (вивчіть одержану інформацію і, в разі необхідності, скоригуйте всі попередні дії);

VІІ етап – додатковий пошук інформації (здійснюйте подальший пошук, доки не отримаєте відповіді на своє питання).

Бажано також визначити час, за який буде здійснюватися пошук інформації, оцінити альтернативні способи одержання інформації і ступень важливості цієї інформації у контексті визначеної проблеми.

Інтернет сьогодні для багатьох фахівців є на першому місці серед джерел інформації, однак насправді все залежить від того, яку саме інформацію необхідно знайти. Принагідно зазначимо, що Інтернет – це велика віртуальна бібліотека, у якій зберігається неймовірне розмаїття інформації з будь-якого питання. Однак ця глобальна мережа не позбавлена недоліків:

• може даремно забрати час, якого у керівника завжди обмаль;
• деяка інформація цілком свідомо тенденційна або некоректна;
• досить неосяжна для здійснення досліджень, якщо не визначитися напевно, як необхідно діяти;
• має багато моментів, які можуть відволікати і завести в «глухий кут», заманювати і тим самим додатково заплутувати.
• Безперечно, Інтернет є найкращим джерелом інформації, але користуючись ним, не можна ігнорувати інші джерела, а саме:
• статистична і бухгалтерська звітність, аудиторські та фінансові звіти, офіційні бюлетені й збірники наказів МОН молоді та спорту;
• біографи та історики;
• внутрішні бібліотеки ПТНЗ і річні звіти, локальна документація й протоколи засідань і нарад;
• друзі, колеги, експерти;
• фінансові дайджести, моніторингові огляди ринку праці й ринку освітніх послуг, журнали, підручники, підбірки газет, брошури, періодичні видання, наукові журнали та інша періодика;
• видавництва;
• національні, міські та університетські бібліотеки (можуть бути в електронному форматі);
• інформація конкурентів;
• довідники;
• спеціалізовані асоціації та професійні корпорації;
• центри зайнятості населення;
• роботодавці;
• місцеві органи самоврядування.

Керівник може отримати інформацію й з таких джерел:

• спостереження;
• опитування;
• співбесіда;
• документи.

МЕТОДИКА ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ

Шановні керівники професійно-технічних навчальних закладів, учасники педагогічного експерименту, читачі цих матеріалів, відвідувачі блогу. Цією статтею розпочинаємо знайомство з методами пошуку інформації. Їх використання зробить Вашу роботу доцільною і раціональною.

Традиційними методами пошуку інформації є:

суцільний (наскрізний) – дослідження наявних джерел (книг, посібників, публікацій) без пропусків (цей метод сьогодні розглядається як теоретичний, оскільки кількість інформації навіть з окремої, «вузької» теми досить великий, щоб реалізувати цей прийом);

вибірковий метод – підбір і вивчення певної сукупності джерел (більш раціональний і реальний шлях інформаційного пошуку);

інтуїтивний – уміння знайти необхідний матеріал завдяки бібліографічному «чуттю», багатого досвіду;

типологічний (рецептурний) – для кожного конкретного інформаційного пошуку визначається певний шлях і документальні засоби (джерела, посібники, книги, довідники тощо), тобто створюється модель розв’язання інформаційно-пошукового завдання. Прикладом такої оптимальної моделі є бібліографічний опис;

індуктивний метод – інформаційний пошук здійснюється як процес пізнання з використанням індукції від одиничних суджень і фактів до узагальнень, у яких виражається загальна закономірність;

дедуктивний метод – використовується в процесі вивчення певної області явищ, створенні розгорнутої наукової теорії (тобто шлях від загального до одиничних суджень і фактів, наприклад, пошук інформації для розроблення програми підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ в контексті стратегії розвитку регіону);

метод інформаційного пошуку за бібліографічними посиланнями як специфічною формою відображення вказаного взаємозв’язку, наступності літературного розвитку (літературне видання – це, певною мірою, аналіз, оцінювання й узагальнення соціальної інформації, для чого використовувались конкретні факти, твори, документи, довідкова та енциклопедична література).

Розвиток суспільства в ХХІ ст. характеризується переходом в інформаційну цивілізацію, що зумовлює динамічний процес наукового знання та експоненційне його зростання. Обсяг наукової, політичної, культурологічної та іншої інформації зростає досить швидкими темпами, що ставить перед людиною проблему виживання в інформаційних потоках. Тому актуалізується необхідність забезпечення технологізації інформаційних процесів, під якими розуміють виникнення, передачу, нагромадження, пошук та обробляння інформації. Технологізація інформаційних процесів, в свою чергу, актуалізує методи й методики пошуку інформації в новому інформаційному середовищі – Інтернеті, які мають іншу класифікацію.

МЕТОДИКА ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ 

ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

Як відомо, що основним видом діяльності керівників ПТНЗ є розумова праця, а вона завжди пов’язана з пошуком інформації. Те, що із зростанням масиву інформації її пошук стає дедалі складнішим, не треба доводити. Постійно ускладнюючись, система пошуку вже зараз поступово перетворюється на окрему галузь знань. Учені різних країн наголошують на тому, що нині поступово розширюється коло фахівців, для яких знання й навики у цій галузі стають обов’язковими. Підготовленість фахівця до цього виду інформаційної діяльності, за визначенням І. Кузнєцова, характеризує сукупність таких елементів:

чітке уявлення про загальну систему науково-технічної інформації і тих можливостях, які дає використання інформаційних органів своєї галузі;

знання всіх можливих джерел інформації зі своєї спеціальності;

уміння вибрати найбільш раціональну схему пошуку відповідно до завдань і умов; 

наявність навичок у використанні бібліографічних та інформаційних матеріалів [3].

Отже, визначивши мету пошуку інформації, можна перейти до пошуку необхідних відомостей. Для цього необхідно знати, де шукати і що конкретно шукати. Під пошуком інформації будемо розуміти «спеціальним чином організований процес, що забезпечує одержання необхідної інформації із накопиченого фонду, що міститься в різноманітних сховищах» [2, с. 28].

Розроблення методів одержання інформації, її використання – центральна проблема наукової організації праці керівника. Для прийняття рішення в кожній конкретній ситуації йому необхідно отримати найбільш повну інформацію, що стосується вирішення певної проблеми.

Методика збору інформації в процесі управління ПТНЗ та його структурними підрозділами тісно пов’язана з інформаційним пошуком як процесом виявлення тих документів (текстів), які присвячені зазначеній тематиці (предметові), задовольняють попередньо визначеній умові пошуку (запиту) або містять необхідні (відповідні інформаційній потребі) факти, відомості, дані тощо.

Процес пошуку інформації певною мірою алгоритмізований – складається з кількох послідовних операцій, спрямованих на збирання, обробляння й надання інформації. Пошук інформації здійснюється в чотири етапи:

І – визначення (уточнення) інформаційної потреби і формулювання інформаційного запиту;

ІІ – визначення сукупності можливих джерел інформації серед інформаційних масивів;

ІІІ – констатація виявленої інформації;

ІV – ознайомлення з одержаною інформацією і оцінка результатів пошуку.

Історію, теорію і методику інформаційного пошуку розробляє бібліографічна евристика – частина загальної науки про бібліографію, бібліографознавства. За допомогою бібліографічної інформації, яка є складовою категорії «інформація», суспільство розв’язує низку проблем у виробництві й сфері послуг, розповсюдженні та використанні соціальної інформації, знання. Об’єктивний характер існування і використання такої інформації зумовлює різні завдання її пошуку, які зводяться до трьох основних цілей. Це:

пошук необхідних відомостей про джерело і встановлення його наявності здійснюється шляхом розшуку бібліографічної інформації і бібліографічних посібників – інформаційних видань, що спеціально створюються для більш ефективного пошуку й використання інформації (книги, підручники, посібники, монографії, публікації тощо (наприклад: Технології навчання в системі вищої професійної освіти [текст] : наук.-допоміж. бібліогр. покажчик / Укр. інж.-пед. акад. ; уклад.: Н. Л. Панасенко, О. М. Онуфрієва; наук. ред. Н. М. Ніколаєнко. –Х. : УІПА, 2010. – 95 с.);

пошук інформаційних джерел (документів, видань), у яких є або може бути необхідна інформація;

пошук фактичних відомостей, що міститься в літературі, наприклад, про стратегію розвитку регіону, стандарти підготовки кваліфікованих робітників, педагогічні технології у ПТО тощо.

Цими цілями визначаються три основні види інформаційного пошуку: бібліографічний, документальний та фактографічний, які тісно пов’язані між собою. Наприклад, знайти інформаційне джерело (книгу, посібник або документ) можна за умови знання певної сукупності бібліографічної інформації (фактів), що його характеризують і дають змогу відрізнити від багатьох інших (написаних одним і тим самим автором, виданих в один і той же рік, на одну й ту саму тематику, одним видавництвом тощо). Тобто знаходженню інформаційного джерела має передувати бібліографічний пошук. Для фактографічного пошуку в певній галузі знань треба, навпаки, спочатку знайти ті літературні джерела (документи, видання), у яких можуть бути висвітлені факти, що нас цікавлять. Тому насамперед здійснюється бібліографічний і документальний пошук.

Розглянемо більш детально ці види інформаційного пошуку.

У зборі інформації з книжок важливе значення мають бібліографія та складання бібліографічних карток. Вони повинні відповідати каталожним карткам у бібліотеках. Це дасть можливість скористатися ними при замовленні відповідних матеріалів, якщо виникне необхідність працювати в бібліотеці, а також для укладання списку використаної літератури, яка обов’язково додається до монографій, підручників, посібників, публікацій.

Існують кілька видів бібліографічних видань:

§   бібліографічні покажчики, видані окремими книгами або брошурами;

§   друковані каталоги місцевих бібліотек;

§   бібліографічні списки усередині книг: використана література, тематичні підбірки (прикнижкова бібліографія), підрядкові посилання;

§   внутрішньожурнальна і пристаттєва бібліографія журналів, збірників праць, учених записок наукових товариств, друковані матеріали конференцій, з’їздів, симпозіумів тощо;

списки літератури до статей, огляди літератури, рецензії тощо [1, с. 147].

Каталог у перекладі з грецької означає «список». Бібліотечні каталоги – це переліки друкованих творів або інших документів, що зберігаються у фондах бібліотеки. Всі друковані твори розташовують у певному порядку, а тому назви каталогів залежать від способу групування у ньому описів, призначення каталогів та інших ознак.

На сьогодні в бібліотеках використовується так звана «Десяткова класифікація», створена ще в 1876 р. американським бібліотекарем М. Дьюї (1851–1931). Автор класифікації не намагався суворо дотримуватися обґрунтованого поділу наук, тому що будь-яка класифікація завжди є умовною. Але головне завдання він вбачав у зручності користування.

Відкриття книгодрукування німецьким винахідником Йоганном Гутенбергом у середині ХV ст. сприяло збереженню навіки найціннішого людського скарбу – витворів людського розуму, дало змогу, крім усього іншого, зміцнити зв’язки поколінь. Особливо збільшилась кількість книг в останні десятиріччя. Вважають, що за останні 25–30 років у світі видрукувано стільки книг, скільки за всі попередні роки від початку книгодрукування. Зорієнтуватися у цьому потоці друкованої продукції без спеціальної підготовки, безумовно, складно.

Для успішної роботи з літературою особливо важливим є вміння відшукати потрібну книгу чи статтю. І тут не можна обійтися без оволодіння навиками бібліографування. Пошуки літератури доцільно починати з перегляду бібліотечних каталогів. Є різні каталоги: алфавітний, систематичний, предметний або тематичний. В алфавітному каталозі, коли відоме прізвище та ініціали автора, можна швидко знайти потрібну книгу, виписати її шифр, який необхідно вказати при заповненні бланка замовлення на потрібне видання. Це значно полегшить роботу бібліотекаря і пришвидшить пошуки літератури.

Однак під час безпосереднього ознайомлення із бібліотечним фондом не можна отримати повного уявлення про нього. Книга може знаходитися на одному, тільки для неї призначеному, відповідно до її змісту, місці. А отже, одного ознайомлення з книжковими полицями недостатньо. Тільки у каталогах кожне видання може бути відображеним у кількох відповідних галузях знань. Таким чином, каталоги здатні розкрити повний зміст бібліотечного фонду, забезпечуючи керівництво власним читанням. Каталоги можуть допомогти відшукати книгу не тільки за прізвищем автора, а й за її назвою. Каталоги розширюють уявлення читачів про загальну систему знань.

Таким чином, без добре організованих каталогів неможлива довідково-інформаційна робота бібліотеки, а отже, й забезпечення читацьких запитів.

Алфавітний каталог складається у порядку алфавіту авторів та заголовків книг й інших друкованих творів. Систематичний – у систематичному порядку галузей знань. Предметний – алфавітний порядок предметів, термінів та понять, які складають зміст книги.

За алфавітним каталогом, знаючи автора або заголовок книги чи будь-якого друкованого видання, можна встановити, чи є в бібліотеці конкретна книга або інші книги цього ж автора. Якщо необхідно знайти книгу з певного питання, а автор її невідомий, звертаються до систематичного каталогу. Він складений за десятковою системою. У систематичному каталозі картки групуються за такими розділами (введеними і розділеними на 10 основних відділів (класів), кожний з яких М. Дьюї позначив арабською цифрою):

0.                Загальний відділ (довідники, словники, покажчики);

1.                Філософія;

2.                Релігія, атеїзм;

3.                Суспільні науки;

4.                Мовознавство;

5.                Точні науки;

6.                Прикладні науки;

7.                Мистецтво. Спорт;

8.                Література і літературознавство;

9.                Історія. Географія. Біологія.

Розділ поділяється ще на 10 підрозділів, кожен з яких, у свою чергу, поділяється на 10 груп тощо.     Таким чином, систематичний каталог відповідає на запитання, які книги є в бібліотечних фондах з тієї або іншої галузі знань, проблеми, теми. Зрозуміло, що серед розставлених за змістом книг завжди легше відшукати ту, яка буде відповідати рівню знань читача, зможе змінити необхідну на ту, що є у фондах, але аналогічну за змістом, або навіть запропонувати новіше видання.

Крім алфавітного і систематичного каталогів є також предметні, або тематичні. У тематичному каталозі картки розміщені в алфавітному порядку за темами книг приблизно так, як розміщуються статті в енциклопедіях. Тобто предметний каталог враховує зміст книги, але групування здійснюється за вузькими питаннями (предметами) незалежно від того, під яким кутом зору вони розкриваються. Предметний каталог має важливе значення для довідкових цілей, тому що відповідає на питання: які книги є в бібліотеці з певної, іноді досить вузької, галузі знань. Користуючись таким каталогом, легко підібрати літературу з конкретних питань.

У бібліотеці, крім книжкових каталогів, є картотека газетно-журнальних статей. Такий каталог дає змогу також відшукати статті з певної проблеми. Використовуються так звані видові каталоги – каталоги нот, карт, стандартів, патентів, рукописів тощо. Іноді є необхідність у створенні мовних каталогів, каталогів спеціального призначення (наприклад, краєзнавчий).

Відомості про найновіші наукові роботи, а також художню літературу можна знайти у спеціальних збірниках, що видаються Книжковою палатою, зокрема у «Книжковому літопису», який виходить щотижня. У цьому виданні реєструються книги, які видаються в країні з усіх галузей знань. «Літопис журнальних статей» виходить теж щотижня. Тут вміщено перелік статей, які з’явилися в журналах, альманахах, збірниках, наукових записках. «Літопис газетних статей» виходить щомісяця, у ньому реєструються важливі статті, надруковані в газетах [4, с. 320–321].

Бібліографічними джерелами є також енциклопедії і словники. Уміння користуватися ними значно полегшує роботу керівника, особливо в управлінні навчально-виховним процесом, методичною роботою, роботою в розробленні стратегії розвитку ПТНЗ. Це та довідкова література, яка теж допомагає керівникові ПТНЗ орієнтуватися у великому потоці інформації.

Таким чином, робота з пошуку інформації вимагає певних знань і дотримання установлених правил щодо роботи з бібліотечними каталогами і системами карток, складання бібліографічних описів книг, журнальних і газетних статей. Сформованість таких умінь у керівників є свідченням їхньої високої управлінської, інформаційної та педагогічної культури, показником загальної і професійної компетентності, а також рівня розвитку ІАК.

Література:

1.       Голобородько В.В. Наукова робота учнів / В.В. Голобородько. Програма організації науково-дослідницької діяльності учнів / В.М. Гнєдишев. – Х. – Вид. група "Основа", 2005. – 208 с. – (Б – ка журн. "Управління школою"; Вип. 5 (29)).

2.       Злочевский С. Научные основы информационной деятельности / С. Злочевский. – К., 1972. – 51 с.

3. Красовский Р. М. Информационно-аналитическая компетентность как компонент профессиональной подготовленности менеджера / Р. М. Красовский // Ярославский педагогический вестник. – 2012. – № 2. – Том II (Психолого-педагогические науки). – С. 193–198.

4.         Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

ОФОРМЛЕНИЕ ПРЕЗЕНТАЦИОННОГО РАЗДЕЛА Э-ПОРТФОЛИО (методические рекомендации)

Начиная работу над первым разделом своего э-портфолио, следует помнить о том, что здесь будет представлен портрет автора – владельца размещенных материалов. Это, своего рода, визитная карточка, которая может быть использована, как для дальнейшего карьерного роста, аттестации, так и отображать профессиональное и личностное развитие, совершенствование педагогического мастерства, результаты исследовательской деятельности.

Хорошая презентация получится в том случае, когда одновременно будут работать три ее элемента – содержание, оформление и стиль выступления (стиль изложения информации). Каждый из них требует особого внимания. 

Так, работа над содержанием – это поиск и систематизация материала, т. е необходимо четко представить, какую информацию о себе вы хотите представить, ведь она будет доступна многим, т. к. ваш э-портфолио станет частью информационного пространства не только вашей организации, но и региона. Поэтому важно: а) подобрать и продумать информацию о себе, б) сгруппировать ее тематически (профессиональный портрет, увлечения, круг интересов, окружение и т. д.); в) построить план изложения.

Следующим этапом будет оформление – построение структуры презентации (верстка материала, выбор фото-, аудио-, видеоматериалов) и выбор программы, помогающей работать над презентациями.

Завершающим этапом работы будет выбор стиля изложения отобранной информации. Важно продумать и понять чем вы хотите запомниться той аудитории, которой будет представлен ваш э-портфолио. Кроме этого стиль оформления этого раздела должен раскрывать не только ваш характер, но и соответствовать основному содержанию работы. Информация должна излагаться лаконично, определенным образом влиять на мысли тех, кто намерен знакомиться с содержанием э-портфолио, и в тоже время не следует забывать, что это не доклад и не информация в вышестоящие инстанции.

Желаю успехов!

КРИТЕРИИ ОЦЕНИВАНИЯ 

СОДЕРЖАНИЯ ЭЛЕКТРОННОГО ПОРТФОЛИО РУКОВОДИТЕЛЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКОГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

Цель формирования э-портфолио – развитие информационно-аналитической компетентности руководителя профессионально-технического учебного заведения.

На основе изучения опыта зарубежной практики, предлагается для оценивания содержания портфолио использовать самооценку, взаимооценку и оценивание экспертной комиссией, в состав которой входят специалисты, компетентные в вопросах развития информационно-аналитической компетентности, представители областного учебно-методического центра профессионально-технического образования, научный руководитель педагогического эксперимента. Оценивание содержания э-портфолио необходимо осуществлять по разделам, составляющим его структуру. Критерии оценивания соответствуют основным уровням развития информационно-аналитической компетентности руководителя и измеряются определенным баллом: базовый уровень – «1» балл, стандартный – «2» балла, профессиональный – «3» балла.

Профессиональный уровень: представленные в разделе материалы, отражают информационно-аналитические теоретические и технологические знания, умения и навыки руководителя – его способность выявлять проблемные стороны управления учебным заведением (структурным подразделением); определять задачи и пути их решения; анализировать и оценивать свой опыт работы и опыт коллег, с учетом этого корректировать свою информационно-аналитическую деятельность.

Содержание материалов, помещенных в разделе, отражает независимое критическое мышление, демонстрирует разнообразие используемых методов составления текстов, документов, принятых нестандартных управленческих решений. Иллюстрирует всестороннее понимание руководителем теоретических концепций рассматриваемого вопроса, понимание практических задач, связанных с их реализацией. Материалы раздела доказательно подтверждают, что руководитель способен к качественному преобразованию информации (аналитико-синтетическая обработка информации) и использует эту способность на практике; умеет делать всесторонние выводы, прогнозировать развитие изучаемых процессов на основе использования полученной с разных источников информации. Представленный материал отображает разные способы коммуникации и взаимодействия руководителя в коллективе.

Размещение материалов в разделе осуществляется с использованием передовых информационных технологий, подтверждает умение руководителя идентифицировать и применять в информационно-аналитической деятельности факты, статистические данные, примеры, связанные с рассматриваемой темой. Представленный в разделе материал подтверждает наличие умений руководителя использовать различные методы аналитико-синтетической обработки материалов и его способность применять их при изучении определенной темы с целью принятия управленческого решения.

Стандартный уровень: материалы, размещенные в разделе е-портфолио, иллюстрируют уровень владения системой информационно-аналитических теоретических и технологических знаний руководителя учебного заведения, его умение конструировать содержание своей информационно-аналитической деятельности, прогнозировать ее, выбирать наиболее рациональные способы и приемы работы с учетом конкретных профессиональных заданий.

Содержание материалов, помещенных в разделе, отражает понимание руководителем теоретических концепций рассматриваемого вопроса, практических задач, связанных с их реализацией. Файлы, размещенных документов в е-портфолио, демонстрируют умения находить необходимую информацию с использованием разных методов и подходов, источников, отбирать ее, применять методы анализа информации по изучаемой проблеме, наиболее приемлемые для себя; формулировать выводы, делать логические прогнозы развития процессов в контексте изучаемой темы на основе полученной информации.

Материал раздела иллюстрирует способность руководителя применять на практике полученную информацию с целью организации коммуникации для ее реализации и решения задач, предусматриваемых на пути достижения цели. Управленческие решения отображены в документах, которые подготовлены с использованием знаний и умений качественной обработки информации (интерпретация инструкций, использование планов, таблиц, графиков, диаграмм, цитат, тезисов, реферирования и др.). Материал демонстрирует процесс изучения темы, проблемной ситуации, пути ее решения, умение руководителя использовать информационные технологии, документально оформлять предложения, основанные на проведенном исследовании темы. Важным показателем является самоанализ и самооценка полученной новой информации, которая ляжет в основу принятия решения.

Базовый уровень: материалы, размещенные в разделе е-портфолио, указывают на удовлетворительные информационно-аналитические теоретические и технологические знания и умения, которые позволяют руководителю осуществлять поиск информации в тех источниках, которые ему наиболее известны; использовать по аналогии методы обработки информации. Показательными для данного уровня рассматриваются умения классифицировать и систематизировать информацию, формулировать выводы и готовить предложения для принятия управленческого решения, обоснованные фактами и статистическими данными. В целом материалы е-портфолио отображают понимание руководителем темы, над изучением которой он работает, и его представление методов и способов ее реализации в практической деятельности. Для оформления файлов используются информационные технологии, которые позволяют руководителю проявить умения составлять текстовые документы.

Лучшие электронные портфолио размещаются на сайте областного учебно-методического центра профессионально-технического образования.

КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ І РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ 

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЕРІВНИКІВ ПТНЗ

Рівень сформованості інформаційно-аналітичної компетентності як інтегративної якості професіоналізму керівників ПТНЗ може бути визначений за допомогою критеріїв і показників, розроблених нами з урахуванням основних теоретико-методологічних положень її розвитку:

когнітивний – володіння керівником інформаційно-аналітичними теоретичними і технологічними знаннями (теоретичні – знання основних понять: інформаційна потреба; інформаційно-аналітична діяльність (сутність, етапи); інформаційно-аналітична компетентність – сутність, структура; інформаційно-бібліографічні ресурси, інформаційний пошук, аналіз і синтез інформації, інформаційно-пошукові системи; технологічні – знання технологій виявлення набору основних понять і термінів, що характеризують інформаційну потребу; способів виявлення і формулювання цілей і завдань інформаційно-аналітичної діялності та її етапів; спеціальних засобів забезпечення інформаційно-аналітичної діяльності – допоміжний апарат друкованих видань, інформаційно-бібліографічні видання, довідково-інформаційні видання, електронні бази і банки даних; видів інформаційно-бібліографічних ресурсів – бібліографічні покажчики, реферативні журнали, довідкові видання, каталоги і картотеки; інформаційно-пошукових систем і можливостей їх використання для задоволення інформаційних потреб; технології розробки і виконання плану особистої інформаційно-аналітичної діяльності, технологій корегування процесу здійснення ІАД в цілому та поетапно;

функціональний – сформованість і розвиток у керівника інформаційно-аналітичних умінь і навичок: аналіз і оцінювання інформації; здійснення самостійного комплексного розв’язання завдань професійної (управлінської) діяльності відповідно до етапів інформаційно-аналітичної діяльності; якісне перетворення змісту інформації, прийняття рішення та їх реалізація у відповідній формі; здійснення інформаційного пошуку – документального і фактографічного в ручному і автоматизованому режимі; використання допоміжного апарату друкованих видань; знання технології бібліографічного пошуку джерел інформації – особливості використання інформаційно-бібліографічних ресурсів – покажчиків, словників, картотек, каталогів тощо; бібліографічний пошук джерела інформації за допомогою інформаційно-пошукових систем і мереж; знання способів класифікації і систематизації інформації; синтезуючі уміння та навички: мисленнєве об’єднання окремих частин, сторін, аспектів, елементів, ознак і властивостей об’єктів в єдине, якісно нове ціле; комунікаційні вміння та навички: організація спільної інформаційно-аналітичної діяльності, домагання її високого результату, включаючи людей у вирішення загальногрупового завдання; застосування інформаційно-аналітичних знань на практиці; володіння основними методами, засобами і способами створення власного інформаційного банку в традиційному і електронному виді; використання і обмін інформацією; застосування інформаційно-комунікаційних технологій для розв’язання завдань, що виникають у процесі професійній діяльності; користування сучасними видами зв’язку – електронна пошта, skype тощо;

рефлексивний – рефлексія особистісного зростання; власного інформаційного розмаїття; здатність до самоаналізу і самооцінки рівня розвитку інформаційно-аналітичної компетентності, результатів інформаційно-аналітичної діяльності.

Визначення критеріїв та показників дає змогу виділити три основних рівні розвитку інформаційно-аналітичної компетентності керівників ПТНЗ (професійний, стандартний, базовий) та здійснити змістовне наповнення цих рівнів:

професійний рівень – ІАК характеризується накопиченим досвідом інформаційно-аналітичної діяльності; керівник уміє виявляти проблемні сторони процесу здійснення цього виду діяльності і шляхи їх розв’язання, аналізувати і оцінювати свій досвід і досвід колег, з урахуванням цього корегувати свою інформаційно-аналітичної діяльності;

стандартний – володіє системою теоретичних і технологічних інформаційно-аналітичних знань; намагається конструювати зміст своєї інформаційно-аналітичної діяльності, прогнозувати її, вибирати найбільш раціональні способи і прийоми роботи з урахуванням конкретних професійних завдань;

базовий – характеризується сформованістю у керівника окремих інформаційно-аналітичних знань і умінь; він копіює алгоритми здійснення інформаційно-аналітичної діяльності без урахування власних можливостей, здібностей і особливостей конкретної професійної ситуації.

Критерії, показники та рівні оцінювання динаміки розвитку інформаційно-аналітичної компетентності керівників ПТНЗ слугують тим інструментом, який дозволяє здійснити коректне кількісне і якісне вимірювання педагогічного процесу та визначити міру досягнення передбачуваної мети – одержати результат: позитивну динаміку розвитку інформаційно-аналітичної компетентності керівників ПТНЗ.

УМІННЯ, ЯКИМИ МАЮТЬ ВОЛОДІТИ КЕРІВНИКИ ПТНЗ ДЛЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ З ІНФОРМАЦІЄЮ:

управлінські уміння – коректне формулювання своїх інформаційних запитів; визначення потреби певного інформаційного ресурсу в межах оперативного і стратегічного управління ПТНЗ; сприйняття і активний пошук усіх різновидів і типів інформації; уміння, що запезпечують планування, організацію і регулювання інформаційно-аналітичної дільності; створення і забезпечення розвитку інформаційної системи ПТНЗ;

уміння інформаційного пошуку – опанування загальною системою способів орієнтації в динамічних потоках інформації; знаходження інформації з різних джерел;

уміння обробки інформації – забезпечення процесу обробки інформації, аналізу і синтезу отриманої інформації, її якісне перетворення і прогнозування для подальшого використання; переробка великих масивів інформації з використанням інформаційних (комп’ютерних) технологій та інтелектуальних нормалізованих методик; інтерпретація, систематизація інформації; алгоритмічна аналітико-синтетична переробка інформації;

уміння фіксації інформації – представлення інформації в формальному вигляді; створення інформаційних об’єктів різних типів; встановлення зв’язків між інформаційними об’єктами; алгоритмічне перетворення знайденої інформації, постійне поповнення інформації та добудови своєї особистісної системи знань;

уміння практичної реалізації інформації – створення нової інформації, зберігання і накопичення її за допомогою баз даних; безпосереднє використання інформації для розв'язання поточних професійних завдань, прийняття рішень; проектування і конструювання об’єктів і дій, різних за будовою, в тому числі логічних і формалізованих; використання інформації у відповідності з виробничими і пізнавальними завданнями;

рефлексивні уміння – оцінювання інформаційно-аналітичної діяльності, її корегування з урахуванням власних можливостей і здібностей; адаптація ефективних її елементів до умов, що змінилися; самостійний вибір критеріїв оцінювання інформації; інтерпретація різних підходів, створення «жорстких особистісних фільтрів» та «чітких способів відбору цінної інформації»; об’єктивне оцінювання позитивних і негативних аспектів кожного компоненту системи інформаційних ресурсів; алгоритмізація вилучення, критичне оцінювання і використання отриманої інформації у контексті певної управлінської проблеми.

Інформаційно-аналітичні уміння відносяться до загальнонавчальних умінь, які є основою пізнавальної діяльності особистості. Актуальність їх формування і постійного розвитку не викликає сумніву, оскільки вони виступають чинником академічної мобільності, що збільшує пізнавальні ресурси керівника (дозволяють визначати і розв'язувати пізнавальні проблеми в усіх видах діяльності, зокрема управлінської); вдосконалення професіоналізму (особистісне і професійне зростання); підвищення мобільності і конкурентноздатності на ринку праці, створення позитивного іміджу навчального закладу на ринку освітніх послуг.

Слід зазначити, що уміння в галузі пошуку і семантичної обробки інформації є обов’язковими складовими інформаційно-аналітичної компетентності, яка забезпечує ефективну професійну діяльність будь-яких фахівців, в тому числі й керівників («той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось» – особи, які працюють на керівних посадах, визначених Типовими штатними нормативами ПТНЗ).

Цілеспрямованість - найважливіша особливість інформаційного процесу

Інформаційні потреби значною мірою залежать від цілей керівника, рішень, які він приймає, показників оцінювання його роботи, підпорядкованої йому структури (напряму діяльності, що він очолює), змісту управління, а також результатів роботи його підлеглих. Тобто пошук інофрмації неможливий без самостійного цілепокладання. Включення особистості в процес пошуку й обробки інформації, самооцінювання знайденого матеріалу, проектування подальших дій є обов’язковою умовою. Безумовно, доцільність і ефективність треба розглядати як два основних аспекти діяльності керівника. Доцільність – це невід’ємна складова процесу управління, вміння виконувати необхідну роботу, тобто економічно використовувати доступні ресурси, в т. ч. інформаційні. За таких умов можна говорити про ефективність.

Реалізація мети цього процесу можлива за умов певних дій (операцій). Сукупність операцій, які застосовує фахівець, що виконує певні інформаційні функції, залежить від його ролі у русі інформації, цілей, які вона ставить перед собою у процесі передачі, збереження, переробки, отримуючи і використовуючи інформацію.

Соціальна інформація стосується насамперед відносин людей, їх взаємодії, забезпечуючи процес спілкування, тобто виконує комунікативну функцію. Однак, провідна роль інформації пов’язана з управлінням. Безперечно, без інформації управління колективом або суспільством стає неможливим. Як відомо, соціальне управління – це насамперед свідома і цілеспрямована людська діяльність. Вона пов’язана з: виробленням рішення; організацією, спрямованою на втілення цього рішення в життя; регулюванням дій відповідно до визначеної мети; систематичним отриманням, переробкою та використанням різних видів соціальної інформації. Управління використовує переробку інформації в сигнали, які коригують діяльність системи.

Необхідною ознакою управління вважається сталість мети інформаційного процесу, що передбачає збереження підпорядкованої системи і водночас її зміну відповідно до мети управління. Досвід свідчить, що керівник досить часто в роботі з інформацією орієнтує свою діяльність на пошук необхідних фактів. Однак їх знаходження не є самоціллю, скоріше – це лише засіб для досягнення певної мети. Треба чітко уявляти, де і для чого ці факти будуть використані. Отже, насамперед необхідно знайти відправну точку, тобто визначити, для чого потрібні ці факти, дані чи відомості, на пошук яких витрачається час і фізична енергія. Без цього розраховувати на пошук необхідної інформації не можна. В теорії менеджменту цілі знаходження такої інформації узагальнені і, на нашу думку, можуть стати в нагоді керівникам ПТНЗ. Так, пошук інформації здійснюється здебільшого для:

1.       Обґрунтування своїх доводів і переконання підлеглих прийняти вашу пропозицію або точку зору в ході презентації чи ділової зустрічі, яка запланована на найближчий час;

2.       З метою внесення цих відомостей у звіт (довідку), який ви готуєте на запит керівних органів або на заплановану педраду (нараду при директорові, оперативну нараду, інструктивно-методичну нараду тощо) для переконливості;

3.       Для полегшення прийняття рішення.

Найбільш поширеним є перший варіант. Будь-яку важливу справу, пропозицію керівник намагається підкріпити доводами. Якщо ж ця пропозиція набуває вигляду презентації, то таких відомостей потрібно багато.

Отже, пошук будь-якої інформації треба розпочинати з визначення мети пропозиції (незалежно від того, матиме вона письмове оформлення чи буде представлена як презентація на діловій зустрічі). Такий підхід сприятиме зосередженню на головному, допоможе зрозуміти, чого саме допоможуть досягти одержані факти (відомості, дані). Це дасть змогу економно витратити час і фізичні сили.

Наприклад, керівник вважає, що необхідно ліцензувати підготовку кваліфікованих робітників з певної професії (нової для ПТНЗ). Цю думку треба переконливо донести до педагогічного колективу. Тому мета може бути сформульована таким чином: переконати педагогічний колектив розпочати підготовку до процедури ліцензування зазначеної професії. Очевидно, необхідність досягнення цієї мети буде більш переконливою, якщо її деталізувати. Відповідно, вона може набути такого формулювання: переконати педагогічний колектив, що ліцензування підготовки кваліфікованих робітників з нової професії дасть змогу розширити контингент учнів, надасть можливості збільшити педагогічне навантаження. Далі, необхідно побудувати ієрархію цілей, водночас виокремлюючи виконання, умови й критерії оцінювання, орієнтуючись на нормативні документи та інші інформаційні джерела. Це може виглядати таким чином:

1. Підготувати огляд інформаційних джерел з окремої проблеми (зібрати статистичний та фактичний матеріал, що підтверджує потребу регіону в певній професії; проаналізувати ресурси ПТНЗ у контексті забезпечення якісної підготовки кваліфікованих робітників; обгрунтувати необхідні витрати на підготовку зацією спеціальністю).

2. Пошук документальних джерел інформації із зазначеної проблеми, інформаційно-довідкових ресурсів, у т. ч. віртуальних (це потребує умінь знаходити необхідні дані в різних джерелах інформації, а також уявлення про організації, що надають необхідну інформацію, глобальну Інтернет-мережу).

3. Пошук інформації за допомогою каталогів і пошукових систем (знати підходи до пошуку інформації і раціонально ними користуватися; володіти методами інформаційного пошуку; знати інформаційно-пошукові машини і вміти ними користуватися).

Практичні поради. Мета - це і є маяк, дороговказ, куди йти і на що звертати увагу на шляху до її досягнення. Одним реченням необхідно сформулювати ціль, яку краще записати, і кілька годин (поки здійснюється пошук необхідної інформації) мати її перед очами.

Раціональний підхід

Визначення основної мети допомагає сконцентруватися на дійсно необхідних фактах. Такий підхід уможливлює досягнення цієї основної мети. На практиці буває так, що для переконливості керівник шукає факти для обґрунтування дюжини пунктів, але йому не вистачає часу, щоб знайти необхідні дані, відомості. Тоді постає проблема – на що витратити час. Повертаючись до прикладу, зазначимо, що треба зосередитися на фактах, які доводять, що ліцензування підготовки кваліфікованих робітників за новою професією (ліцензування нової освітньої послуги): підвищить імідж ПТНЗ на ринку освітніх послуг у регіоні; принесе прибутки.

Факти – це лише засіб для досягнення мети, а не самоціль у пошуку інформації

У вас завжди ліміт часу, а тому, шукаючи необхідні вам факти, пам’ятайте про основну ціль. Заглибившись у пошук конкретних фактів і відомостей, які не завжди торкаються вашої конкретної проблематики, дуже легко свою роботу звести до нульового результату, особливо якщо ви подорожуєте по Інтернеті. Тому доречно встановити собі певний ліміт часу і здійснювати його хронометраж. Якщо ж ті факти, що ви шукаєте, не підтверджують безпосередньо вашу основну мету, не можуть бути використані як доказ ваших аргументів, наприклад упродовж десяти – двадцяти хвилин, то пошуки варто припинити.

Керівнику на замітку