ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОТРЕБИ КЕРІВНИКА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У психолого-педагогічній та менеджерській науковій літературі діяльність керівника (менеджера) характеризується як багатопланова. За результатами здійснених досліджень Е. Орбан-Лембрик вказує: “…обсяг та зміст роботи керівника незалежно від специфіки конкретної організації” визначають управлінські ролі: міжособистісні, інформаційні та ролі, пов’язані з прийняттям рішень. Всі вони пов’язані між собою і “діють для розв’язання накреслених завдань” [5, с.175–177].

З огляду на принципи і процедури вартісно-функціонального аналізу менеджменту, слід зазначити, що кожний крок або операція в процесі управління пов’язаний з однією з чотирьох основних функцій: прийняття рішень; інформаційна взаємодія; виробництво; контроль. Кожного разу керівник має бути зацікавленим у знаходженні оптимального методу виконання цих функцій в контексті виникнення тієї чи іншої ситуації. Знайти такий “унікальний” метод надзвичайно важливо, оскільки метод, який є оптимальним в одному випаду, може бути абсолютно не придатним в іншому. Так, сутність основної функції прийняття рішень – полягає головним чином у проблемі вибору: від простого відбору однієї з альтернатив, коли буває достатньо лише “здорового глузду”, до найскладніших, що мають далекоглядні наслідки принципових умовиводів. Сутність функції інформаційної взаємодії – в накопиченні, наданні та обміні інформацією, що стосується як самої діяльності, так і засобів її здійснення. Функція виробництва полягає у виконанні певних різномасштабних дій, в результаті яких виробляється продукт або послуга (масштаб цих дій залежить від часу, кількості показників та результатів). Функція контролю забезпечує дотримання певного робочого процесу і своєчасного інформування засобами зворотного зв’язку або бажання і необхідності його корегування             [6, с. 61–64]. Отже, загальна характеристика управлінської діяльності в сучасних умовах інформатизації суспільства має яскраво виражений інформаційний характер і її результативність, безперечно, залежить від успішності функціонування керівника в інформаційному полі.

Науковцями обґрунтовано, що керівник є приймальником та розповсюджувачем інформації, а виконання ролі оратора вимагає від нього її якісного перетворення. Навіть виконання міжособистісних ролей (головний керівник, лідер, сполучна ланка) та ролей, пов’язаних з прийняттям рішень (підприємець; той, хто усуває порушення; розподільник ресурсів; здійснювач переговорів) потребує постійної роботи з інформацією. Отже, базовою складовою професійної діяльності керівників ПТНЗ є інформаційно-аналітичний компонент, що відображає необхідність ефективного використання інформації для розв’язання професійних завдань. Тобто, в процесі реалізації будь-якої управлінської функції виникає інформаційна потреба.

Під інформаційною потребою будемо розуміти потребу, що виникає в разі неможливості досягнення мети, що постає перед користувачем у процесі його професійної діяльності або в його соціально-побутовій практиці, без залучення додаткової інформації [2]. Професійні інформаційні потреби визначаються насамперед посадою, яку займає споживач інформації в структурі ПТНЗ: директор, заступник директора, старший майстер, методист тощо.

Значення інформації для внутрішнього управління ПТНЗ та його зовнішніх контактів важко переоцінити. Особливої ваги вона набуває для підготовки та прийняття управлінських рішень, у зв’язку з чим вважається обмеженим і дорогим ресурсом розвитку організації за усіма напрямами.

Досліджуючи проблеми освітньо-інформаційної політики в Україні, А. Ярошенко зазначає, що в сучасних умовах «…актуальним є переусвідомлення багатьох концептуальних основ використання інформації в освітній системі держави, що передбачає: а) мобілізацію творчого потенціалу науки на всебічне науково-теоретичне обґрунтування освітньо-інформаційної політики держави; б) розробку та проведення теоретико-прикладних досліджень, вивчення досвіду розвинутих зарубіжних держав у сфері інформаційно-освітньої політики, а також українського досвіду; в) формування методичної бази освітньо-інформаційної політики держави і методичних структур у ланках державного управління; г) підтримку суспільних науково-дослідних проектів у сфері інформаційної політики держави; д) координацію зусиль суспільних і державних наукових і дослідних установ щодо наукового обґрунтування ефективності освітньо-інформаційної політики держави та інше» [7, с. 233]. Отже, вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про використання інформації в практиці управління ПТНЗ відповідає вимогам часу. Адже «…наукові знання є не тільки результатом наукового дослідження, але й способом зміни практики до кращого» [4, с. 7].

В практиці управління ПТНЗ керівнику доводиться використовувати різноманітну соціальну інформацію, що спонукало нас до її систематизації. Вивчивши наукову літературу з філософії, соціології, менеджменту, кібернетики, нормативно-правові акти, ми дійшли висновку, що у розв’язку цієї проблеми можна підійти, по-перше, як до соціального явища; по-друге, представити дану категорію як «діяльність (дії) щодо одержання, використання, поширення (розповсюдження) інформації у певному соціальному середовищі»       [3, с. 10]; по-третє, ґрунтуючись на положеннях теорії управління, відобразити в системі соціальної інформації структуру ПТНЗ як організації.

На підставі здійсненого дослідження нами виявлено основні види соціальної інформації, які ми розглядаємо як окремі елементи, що складають її організаційну структуру. Це:

інформація довідково-енциклопедичного характеру – систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільство, державне життя і навколишнє середовище. Основними джерелами є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо; довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого та регіонального самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їхніми працівниками та автоматизованими інформаційними системами (Ст. 24 Закону України «Про інформацію»);

 статистична інформація – офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економіці, соціальній, культурній та інших сферах життя України. Основними джерелами є: первинні та статистичні дані щодо респондентів, які підлягають статистичним спостереженням; адміністративні дані органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб; дані банківської і фінансової статистики, статистики платіжного балансу тощо; оцінки та розрахунки, що здійснюються на основі зазначених вище даних (Ст. 7 Закону України «Про державну статистику»);

масова інформація публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Основними джерелами є: аудіовізуальна інформація: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис тощо; друковані засоби: періодичні друковані видання газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем (Ст. 20 Закону України «Про інформацію»);

інформація державних органів та органів місцевого самоврядування – офіційно документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування (Ст. 21 Закону України «Про інформацію»);

документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів (Ст. 1 Закону України «Про національну програму інформатизації»);

науково-технічна інформація – документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності (Ст. 1 Закону України «Про науково-технічну інформацію»);

правова інформація – сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення, боротьбу з ними та їх профілактику тощо. Основними джерелами є: Конституція України, інші законодавчі та підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права; ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи тощо (Ст. 22 Закону України «Про інформацію»);

інформація про особу – сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу (персональними даними є: національність, освіта, сімейний стан, віросповідання, стан здоров'я, адреса, дата і місце народження). Основними джерелами є: видані на ім'я особи документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень (Ст. 23 Закону України «Про інформацію»);

соціологічна інформація – документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян до суспільних подій та явищ, процесів, фактів. Основними джерелами є: документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень (Ст. 25 Закону України «Про інформацію»);

інформація в автоматизованих системах сукупність усіх даних і програм в автоматизованих системах незалежно від засобу їх фізичного та логічного представлення (Ст. 1 Закону України «Про захист інформації в автоматизованих системах»).

Слід зазначити, що керівники ПТНЗ постійно мають справу з інформацією як необхідним засобом розробки управлінських рішень та їх реалізації. Від належного і раціонально організованого інформування багато в чому залежить продуктивність і якість їхньої праці. Йдеться про своєчасне отримання та опрацювання потрібної інформації, за допомогою якої відбувається циклічне повторення стадій процесу управління (отримання, опрацювання повідомлень про стан керованого об’єкта, прийняття нових рішень і передача їх у формі управлінських команд). Елементи системи соціальної інформації між собою мають зв’язки. Наприклад, управління навчально-виховним і навчально-виробничим процесом здійснюється на основі правової інформації (низки чинних законодавчих документів, постанов Кабінету Міністрів України, наказів галузевого міністерства тощо). В своїй діяльності керівники всіх структурних підрозділів навчальних закладів керуються документованою інформацією (навчальні програми, державні стандарти професійно-технічної освіти, мережа та контингент учнів ПТНЗ тощо) та інформацією державних органів і органів місцевого самоврядування (Національна доктрина розвитку освіти, Указ Президента «Про додаткові заходи щодо вдосконалення професійно-технічної освіти в Україні», рішення обласних і місцевих рад, розпорядження, плани роботи і таке інше). Впровадження нових технологій управління навчальним закладом, інновацій в педагогічний процес вимагає від керівників і педагогів використання науково-технічної інформації, вивчення передового досвіду, з яким можна ознайомитись на сторінках газет, журналів, бюлетенів, які віднесені до масової інформації. В повсякденній діяльності керівникам доводиться звертатися до інформації довідково-енциклопедичного характеру (енциклопедій, словників, довідників, рекламних повідомлень та оголошень тощо). У процесі аналізу роботи навчального закладу, вивчення стану підготовки кваліфікованих робітників, зазвичай, використовується статистична інформація щодо розвитку ринку праці, кількості випускників загальноосвітніх шкіл, а з використанням соціологічної інформації здійснюється діагностика якості навчання, педагогічна експертиза інновацій, проводиться моніторинг діяльності різних структурних підрозділів. Підготовка до атестації педагогічних кадрів потребує звернення до інформації про особу. Із року в рік все більшою мірою використовуються інформаційні технології, пошукові системи для отримання і обробки необхідної інформації для управління ПТНЗ.

Отже, уточнена нами система соціальної інформації, необхідної для підвищення ефективності управління ПТНЗ, відповідає всім характеристикам системності і може бути адаптованою з метою використання в їхній практичній діяльності.

Між тим необхідно зазначити, що в своїй діяльності керівники ПТНЗ різних рівнів управління і структурних підрозділів використовують інформацію подібної структури:

поточна – необхідність у постійному одержанні інформації про свою і суміжну діяльність з метою прийняття оперативних рішень і своєчасного реагування на зміни в навколишньому середовищі;
ретроспективна – використовується в разі епізодичної необхідності в інформації, накопиченої в попередні роки (для порівняльного аналізу контингенту учнів, якості викладання тієї чи іншої навчальної дисципліни, проходження атестації педагогом, дані про випуск кваліфікованих робітників з певної професії тощо);

вузькотематична – ознайомлення з потребами ринку праці в тих чи інших фахівцях, запити на використання нових технологій в певній галузі виробництва, запити на графік-календар підвищення кваліфікації викладачів спецдисциплін, робота над методичною проблемою, підготовка питання на нараду (педраду, засідання методичної комісії) тощо;

профільна інформація – досвід роботи ПТНЗ спорідненого профілю, впровадження інноваційних технологій підготовки кваліфікованих робітників за профілем ПТНЗ, технологія виконання будівельних робіт, надання послуг у сфері обслуговування і таке ін.;

галузева і міжгалузева – доповнює профільну інформацію, наприклад технологія використання будівельних матеріалів певної марки (виробника), зміст навчання кваліфікованих робітників інтегрованих професій, виробництво певної продукції тощо;

фактографічна і концептуальна – відомості про товари і послуги, їх особливості; оцінка та інтерпретація різними фахівцями їх істинності і достовірності; попит на ринку збуту; техніко-економічна доцільність і перспективність; дані про регіональний розвиток виробництва і сфери послуг; про попит на кваліфікованих робітників для певної сфери діяльності із сформованими певними компетентностями тощо.

Керівникам ПТНЗ, яку б посаду вони не займали, необхідно мати уявлення про свої власні потреби в інформації, які, зазвичай, корелюють з функціональними обов’язками. Їм належить також бути обізнаними в інформаційних потребах своїх керівників, колег і підлеглих, оскільки саме через інформаційні потоки і канали здійснюється управління. Адже роль соціальної інформації полягає в:

• створенні людського знання в усуспільненій формі, необхідного для соціального управління;
•  забезпеченні взаємодії суспільства і природи;
•  отриманні даних про соціальну реальність, її оцінки, обмін і результати співставлення з поглядами різних людей, що призводить до появи суспільної думки як певної форми, в якій функціонує суспільна свідомість (створює суспільну думку);
•  розвитку пізнавального процесу і отриманні нових знань, які виробляє активно діюча людина, і фіксує в певній знаковій формі ( мові, зображенні тощо);
• формуванні активного ставлення людини до оточуючого середовища, до розв’язання теоретичних і практичних проблем (при цьому реалізується її пізнавальна, мотиваційно-оцінювальна, управлінська і комунікативна функції);
• визначенні цілей людської діяльності, виробленні і прийнятті рішення та формування програми діяльності;
• оволодінні соціальним досвідом і включенні в суспільну свідомість; визначенні гіпотез і обґрунтуванні теоретичних висновків щодо виявлення неминучості переходу системи в новий стан і опису механізмів цього переходу та джерел сил, що зумовлюють його [1, с. 30].

Отримана соціальна інформація сприяє виникненню як у керівника, так і підлеглих йому педагогів нових мотивів і нових потреб, що спонукає їх до свідомого планування своєї діяльності і свого майбутнього стану, орієнтуючись на інтереси і потреби суспільства.

Література

1.                  Ващекин Н. П., Абрамов Ю. Ф. Информационная деятельность и мировоззрение [монография] / Н. П. Ващекин, Ю. Ф. Абрамов. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1990. – 296 с.

2.                  Глоссарий. ru [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.glossary.ru/cgi-bin/gl_sch2.cgi?RIt%28uwsg.outt:l!vuywlhtuxyo. – Назва з екрану.

3.                  Інформатизація управління соціальними системами : Організаційно-правові питання теорії і практики : Навч. посіб. / В.Д. Говловський, Р.А. Калюжний, В.С. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. – К. : МАУП, 2003. – 336 с.

4.                  Краевский В. В. Методология педагогики : новый этап : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В. В. Краевский, Е. В. Бережнова. – М. : Издательский центр «Академия», 2006. – 400 с.

5.                  Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління : Посібник / Л. Е. Орбан-Лембрик. – К. : Академвидав, 2003. – 568 с.

6.                  Фулер Д. Управляй или подчиняйся! Проверенная техника эффективного менеджмента / Дон Фулер. – М. : Фонд «За экономическую грамотность», 1992. – 287 с.

7.                  Ярошенко А.О. Потенціал і ефективність освітньо-інформаційної політики / А. О. Ярошенко. К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – 256 с.

https://docs.google.com/viewer?url=http%3A%2F%2Fwww.ipto.kiev.ua%2Ffiles%2Fzbirnik_naukovix_ptaz%2Fna_dopomogu_kerivnikovi%2Fvipusk_3%2Fvipusk_3.pdf