СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ТРАДИЦІЙНОГО АНАЛІЗУ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Крім зовнішнього та внутрішнього аналізу, використовується низка спеціальних методів традиційного аналізу документів:

Історичний метод: в його межах визначається надійність і вірогідність документа, авторство, місце, час і обставини його виникнення;

Літературний метод: використовується для виявлення автентичності тексту автора, вивчення його стилю і словника;

Психологічний метод: дозволяє встановити особливості характеру автора, співвіднести ті події, що він висвітлює із соціальним середовищем;

Соціологічний метод: дає змогу пояснити документ в його соціальному контексті;

Юридичний метод: використовується у вивченні текстів судової практики;

Лінгвістичний метод: застосовується до вивчення структури тексту.

Використовуючи спеціальні методи традиційного аналізу документів, учені пропонують здійснити процедуру надання відповідей на запитання: що являє собою документ (його вид, форма)? Який його контекст? Хто автор? З якою метою створений документ? Яка надійність документа? Яка вірогідність зафіксованих у ньому даних? Який суспільний вплив (резонанс) документа? Який фактичний зміст документа? Який оцінювальний зміст документа? Які висновки можна зробити у відношенні рівня компетентності автора документа? (Ю. Сурмін і М. Тулєнков).

Враховуючи послідовність дій, процедуру надання відповідей при традиційному аналізі документальної інформації, вчені зробили висновок про його трудомісткість і не високий рівень об’єктивності. Однак, на наш погляд, його застосування керівниками в практиці управління ПТНЗ неминуче, а тому вимагає опанування.

Не зважаючи на те, що формалізований метод аналізу (контент-аналіз, якісний аналіз) є методом соціологічного дослідження, він широко використовується в інших областях соціального і гуманітарного знання – соціальній і загальній психології, кримінології, літературознавстві тощо. В педагогіці його відносять до методів вивчення педагогічної документації (звітно-облікової, нормативної тощо). З їх вивченням практичні працівники зустрічаються майже щодня. Оскільки їх аналіз дозволяє виявити динаміку розвитку особистості, співставити офіційні погляди, одержати об’єктивні дані, що характеризують практику організації навчально-виховного і навчально-виробничого процесів тощо. Цю інформацію, зазвичай, узагальнюють у формі наказу, довідки, інформації, доповіді, виступу-повідомлення і т. ін. Оскільки вона одержується з різних документів, обґрунтовується на підставі теоретичних положень, то здебільшого буває достатньо об’ємною, що ускладнює роботу керівника (дослідника). Окрім цього всі документи викладаються в різній формі, їх мова неоднозначна, що утруднює їх порівняння (співставлення), аналіз і оцінку. Тому на допомогу керівникам приходить досвід, інтуїція, а все частіше автоматизація обробки і збереження даних документів за допомогою комп’ютерної техніки і автоматизованих систем управління (АСУ).

Метод контент-аналізу (англ. content – зміст, analysis – розкладання) дозволяє одержати вірогідну інформацію шляхом її спеціальної вибірки. Це «метод виявлення і оцінки специфічних характеристик текстів та інших носіїв інформації (відеозаписів, інтерв’ю, відповідей на відкриті запитання анкети тощо)» (П. Образцова).

Практичні поради

Алгоритм здійснення контент-аналізу:

• працюючи з великим масивом інформації (наприклад, з текстами), слід, насамперед, визначити мету вивчення цієї інформації;
• на наступному етапі необхідно виокремити певні смислові одиниці змісту і форму інформації (наприклад, окремі психологічні характеристики, види взаємодії людей при виконанні певних професійних дій та ін.);
• з метою виявлення існуючих тенденцій визначити частоту і об’єм їх вживання.

Реалізуючи цей науковий метод, керівник одержує інформацію, яка відповідає якісним критеріям – об’єктивності, надійності та валідності, на відміну від інформації, одержану традиційним методом.

Цей метод достатньо широко використовують у процесі аналізу різних документів:

• звітів різного виду;
• протоколів зборів, конференцій;
• міжурядових договорів, угод;
• матеріалів ЗМІ;
• наукових публікацій.

Дуже часто цей метод аналізу використовують спецслужби – до 80 % найсекретнішої інформації одержується за його допомогою.

Керівнику на замітку

Характеризуючи метод контент-аналізу, вітчизняні науковці зазначають, що: «Специфіка використання контент-аналізу проявляється не в обліку одиниць спостереження, а в змістовому тлумаченні об’єкта дослідження (тобто, тексту того чи іншого документа)» (Ю. Сурмін та М. Тулєнков). Автори звертають увагу на те, що одні й ті факти і події інтерпретуються різними авторами по-різному. Зміст тексту завжди пов'язаний зі способом відображення об’єктивної реальності, детермінованим формами суспільної свідомості, що відбилися на ньому. Текст і його зміст для дослідника є реальністю першого порядку і тому завданням дослідження, насамперед, визначається з’ясування зв’язку тексту з фактами, подіями, відносинами, про які йдеться в тексті. Не менш важливим є встановлення позиції, інтересів і настанов у відборі матеріалів до тексту, що вивчається – які з них подані яскраво, про які йдеться лише в контексті, а які взагалі заретушовані або залишилися «за кадром». Це методологічна сторона контент-аналізу. До його методичної або технічної сторони відносять питання: формулювання завдань, виокремлення категорій та одиниць змісту, зведення граматичних структур до спільних форм, забезпечення надійності та співставленості одержаних даних.

Якість застосування контент-аналізу документів можна підвищити, застосувавши низку процедур:

• визначення проблеми, мети, завдань, об’єкта і предмета дослідження (зміст газет, кіно- і відеофільмів, публічних виступів, теле- і радіопередач, суспільних і особистих документів);
• формування представницької вибірки документів з урахуванням надійності і вірогідності документальної інформації (найчастіше контент-аналіз проводять на річній виборці: при вивченні протоколів зборів достатньо 12 протоколів – по кількості місяців, при вивченні ЗМІ – 12–16 номерів газет, журналів, кіно- і радіоднів; вибірка повідомлень ЗМІ обмежується зазвичай 200–600 текстами);
• визначення емпіричних об’єктів, відображених у масиві;
• виокремлення одиниць аналізу, які поділяють на смислові (наприклад, поняття в їх різному вираженні – слові, терміні, сполученні слів, темі, відображений в смислових образах, статтях, частинах тексту, іменах людей, географічних назвах, суспільних подіях, фактах, випадках, оцінках тощо) та якісні;
• вибір одиниць обліку – величини виміру категорій змісту (найчастіше використовують «простір-час» – кількість строк, абзаців, площина тексту, метраж кіноплівки), частоту прояву ознак у тексті і частоту появи одиниць обліку;
• перевірка розробленої методики на надійність і її використання (Ю. Сурмін та М. Тулєнков).

Слід зазначити, що застосування контент-аналізу інформації передбачає використання певної матриці, стовбці якої відповідають певним документам (літературним джерелам), а строчки – одиницям аналізу. Наприклад, складається таблиця (матриця), в стовбцях якої указані автори і літературні джерела, а в рядках наводиться визначення поняття, наприклад, «інформаційно-аналітична компетентність» як одиниця аналізу. Цей метод дослідниками визнаний ефективним і перспективним у світлі бурхливого розвитку комп’ютерної техніки і програмних засобів пізнання соціальної дійсності.

Таким чином, розглянуті вище методи можуть бути застосовані як для аналізу інформації, розміщеної в документах, так і для текстової інформації літературних джерел.