МЕТОДИКА ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ
ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ
Як відомо, що основним видом діяльності керівників ПТНЗ є
розумова праця, а вона завжди пов’язана з пошуком інформації. Те, що із
зростанням масиву інформації її пошук стає дедалі складнішим, не треба
доводити. Постійно ускладнюючись, система пошуку вже зараз поступово
перетворюється на окрему галузь знань. Учені різних країн наголошують на тому,
що нині поступово розширюється коло фахівців, для яких знання й навики у цій
галузі стають обов’язковими. Підготовленість фахівця до цього виду
інформаційної діяльності, за визначенням І. Кузнєцова, характеризує сукупність
таких елементів:
чітке
уявлення про загальну систему науково-технічної інформації і тих можливостях,
які дає використання інформаційних органів своєї галузі;
знання
всіх можливих джерел інформації зі своєї спеціальності;
уміння
вибрати найбільш раціональну схему пошуку відповідно до завдань і умов;
наявність
навичок у використанні бібліографічних та інформаційних матеріалів [3].
Отже,
визначивши мету пошуку інформації, можна перейти до пошуку необхідних
відомостей. Для цього необхідно знати, де шукати і що конкретно шукати. Під
пошуком інформації будемо розуміти «спеціальним чином організований процес, що
забезпечує одержання необхідної інформації із накопиченого фонду, що міститься
в різноманітних сховищах» [2, с. 28].
Розроблення методів одержання інформації, її використання – центральна
проблема наукової організації праці керівника. Для прийняття рішення в кожній
конкретній ситуації йому необхідно отримати найбільш повну інформацію, що
стосується вирішення певної проблеми.
Методика збору інформації в процесі управління ПТНЗ та його структурними
підрозділами тісно пов’язана з інформаційним пошуком як процесом виявлення тих
документів (текстів), які присвячені зазначеній тематиці (предметові), задовольняють
попередньо визначеній умові пошуку (запиту) або містять необхідні (відповідні
інформаційній потребі) факти, відомості, дані тощо.
Процес пошуку інформації певною мірою алгоритмізований – складається з
кількох послідовних операцій, спрямованих на збирання, обробляння й надання
інформації. Пошук інформації здійснюється в чотири етапи:
І – визначення (уточнення) інформаційної потреби і формулювання
інформаційного запиту;
ІІ – визначення сукупності можливих джерел інформації серед інформаційних
масивів;
ІІІ – констатація виявленої інформації;
ІV – ознайомлення з одержаною інформацією і оцінка результатів пошуку.
Історію, теорію і методику інформаційного пошуку розробляє бібліографічна
евристика – частина загальної науки про бібліографію, бібліографознавства. За
допомогою бібліографічної інформації, яка є складовою категорії «інформація»,
суспільство розв’язує низку проблем у виробництві й сфері послуг,
розповсюдженні та використанні соціальної інформації, знання. Об’єктивний
характер існування і використання такої інформації зумовлює різні завдання її
пошуку, які зводяться до трьох основних цілей. Це:
пошук
необхідних відомостей про джерело і встановлення його наявності здійснюється
шляхом розшуку бібліографічної інформації і бібліографічних посібників –
інформаційних видань, що спеціально створюються для більш ефективного пошуку й
використання інформації (книги, підручники, посібники, монографії, публікації тощо
(наприклад: Технології навчання в системі вищої професійної освіти [текст] :
наук.-допоміж. бібліогр. покажчик / Укр. інж.-пед. акад. ; уклад.: Н. Л.
Панасенко, О. М. Онуфрієва; наук. ред. Н. М. Ніколаєнко. –Х. : УІПА, 2010. – 95
с.);
пошук
інформаційних джерел (документів, видань), у яких є або може бути необхідна
інформація;
пошук
фактичних відомостей, що міститься в літературі, наприклад, про стратегію
розвитку регіону, стандарти підготовки кваліфікованих робітників, педагогічні
технології у ПТО тощо.
Цими цілями визначаються три основні види інформаційного пошуку: бібліографічний,
документальний та фактографічний, які тісно пов’язані між собою. Наприклад,
знайти інформаційне джерело (книгу, посібник або документ) можна за умови
знання певної сукупності бібліографічної інформації (фактів), що його
характеризують і дають змогу відрізнити від багатьох інших (написаних одним і
тим самим автором, виданих в один і той же рік, на одну й ту саму тематику,
одним видавництвом тощо). Тобто знаходженню інформаційного джерела має
передувати бібліографічний пошук. Для фактографічного пошуку в певній галузі
знань треба, навпаки, спочатку знайти ті літературні джерела (документи,
видання), у яких можуть бути висвітлені факти, що нас цікавлять. Тому
насамперед здійснюється бібліографічний і документальний пошук.
Розглянемо більш детально ці види інформаційного пошуку.
У зборі інформації з книжок важливе значення мають бібліографія та
складання бібліографічних карток. Вони повинні відповідати каталожним карткам у
бібліотеках. Це дасть можливість скористатися ними при замовленні відповідних
матеріалів, якщо виникне необхідність працювати в бібліотеці, а також для
укладання списку використаної літератури, яка обов’язково додається до
монографій, підручників, посібників, публікацій.
Існують кілька видів бібліографічних видань:
§ бібліографічні покажчики, видані окремими книгами або
брошурами;
§ друковані каталоги місцевих бібліотек;
§ бібліографічні списки усередині книг: використана
література, тематичні підбірки (прикнижкова бібліографія), підрядкові
посилання;
§ внутрішньожурнальна і пристаттєва бібліографія журналів,
збірників праць, учених записок наукових товариств, друковані матеріали
конференцій, з’їздів, симпозіумів тощо;
списки
літератури до статей, огляди літератури, рецензії тощо [1, с. 147].
Каталог у перекладі з грецької означає «список». Бібліотечні каталоги – це переліки
друкованих творів або інших документів, що зберігаються у фондах бібліотеки.
Всі друковані твори розташовують у певному порядку, а тому назви каталогів
залежать від способу групування у ньому описів, призначення каталогів та інших
ознак.
На сьогодні в бібліотеках використовується так звана «Десяткова
класифікація», створена ще в 1876 р. американським бібліотекарем М. Дьюї (1851–1931).
Автор класифікації не намагався суворо дотримуватися обґрунтованого поділу
наук, тому що будь-яка класифікація завжди є умовною. Але головне завдання він
вбачав у зручності користування.
Відкриття книгодрукування німецьким винахідником Йоганном
Гутенбергом у середині ХV ст. сприяло збереженню навіки найціннішого людського
скарбу – витворів людського розуму, дало змогу, крім усього іншого, зміцнити
зв’язки поколінь. Особливо збільшилась кількість книг в останні десятиріччя. Вважають,
що за останні 25–30 років у світі видрукувано стільки книг, скільки за всі
попередні роки від початку книгодрукування. Зорієнтуватися у цьому потоці
друкованої продукції без спеціальної підготовки, безумовно, складно.
Для успішної роботи з літературою особливо важливим є
вміння відшукати потрібну книгу чи статтю. І тут не можна обійтися без
оволодіння навиками бібліографування. Пошуки літератури доцільно починати з
перегляду бібліотечних каталогів. Є різні каталоги: алфавітний, систематичний, предметний або тематичний. В алфавітному каталозі, коли відоме прізвище та
ініціали автора, можна швидко знайти потрібну книгу, виписати її шифр, який
необхідно вказати при заповненні бланка замовлення на потрібне видання. Це
значно полегшить роботу бібліотекаря і пришвидшить пошуки літератури.
Однак під час безпосереднього ознайомлення із
бібліотечним фондом не можна отримати повного уявлення про нього. Книга може
знаходитися на одному, тільки для неї призначеному, відповідно до її змісту,
місці. А отже, одного ознайомлення з книжковими полицями недостатньо. Тільки у
каталогах кожне видання може бути відображеним у кількох відповідних галузях
знань. Таким чином, каталоги здатні розкрити повний зміст бібліотечного фонду,
забезпечуючи керівництво власним читанням. Каталоги можуть допомогти відшукати
книгу не тільки за прізвищем автора, а й за її назвою. Каталоги розширюють
уявлення читачів про загальну систему знань.
Таким чином, без добре організованих каталогів неможлива
довідково-інформаційна робота бібліотеки, а отже, й забезпечення читацьких
запитів.
Алфавітний
каталог складається у порядку алфавіту авторів та
заголовків книг й інших друкованих творів. Систематичний
– у систематичному порядку галузей знань. Предметний
– алфавітний порядок предметів, термінів та понять, які складають зміст книги.
За алфавітним каталогом, знаючи автора або заголовок
книги чи будь-якого друкованого видання, можна встановити, чи є в бібліотеці
конкретна книга або інші книги цього ж автора. Якщо необхідно знайти книгу з
певного питання, а автор її невідомий, звертаються до систематичного каталогу.
Він складений за десятковою системою. У систематичному каталозі картки
групуються за такими розділами (введеними і розділеними на 10 основних відділів
(класів), кожний з яких М. Дьюї позначив арабською цифрою):
0.
Загальний
відділ (довідники, словники, покажчики);
1.
Філософія;
2.
Релігія,
атеїзм;
3.
Суспільні
науки;
4.
Мовознавство;
5.
Точні
науки;
6.
Прикладні
науки;
7.
Мистецтво.
Спорт;
8.
Література
і літературознавство;
9.
Історія.
Географія. Біологія.
Розділ поділяється
ще на 10 підрозділів, кожен з яких, у свою чергу, поділяється на 10 груп тощо. Таким чином, систематичний каталог
відповідає на запитання, які книги є в бібліотечних фондах з тієї або іншої
галузі знань, проблеми, теми. Зрозуміло, що серед розставлених за змістом книг
завжди легше відшукати ту, яка буде відповідати рівню знань читача, зможе
змінити необхідну на ту, що є у фондах, але аналогічну за змістом, або навіть
запропонувати новіше видання.
Крім алфавітного і
систематичного каталогів є також предметні,
або тематичні. У тематичному каталозі
картки розміщені в алфавітному порядку за темами книг приблизно так, як
розміщуються статті в енциклопедіях. Тобто предметний каталог враховує зміст
книги, але групування здійснюється за вузькими питаннями (предметами) незалежно
від того, під яким кутом зору вони розкриваються. Предметний каталог має
важливе значення для довідкових цілей, тому що відповідає на питання: які книги
є в бібліотеці з певної, іноді досить вузької, галузі знань. Користуючись таким
каталогом, легко підібрати літературу з конкретних питань.
У бібліотеці, крім
книжкових каталогів, є картотека
газетно-журнальних статей. Такий каталог дає змогу також відшукати статті з
певної проблеми. Використовуються так звані видові
каталоги – каталоги нот, карт, стандартів, патентів, рукописів тощо. Іноді є
необхідність у створенні мовних
каталогів, каталогів спеціального
призначення (наприклад, краєзнавчий).
Відомості про
найновіші наукові роботи, а також художню літературу можна знайти у спеціальних
збірниках, що видаються Книжковою палатою, зокрема у «Книжковому літопису»,
який виходить щотижня. У цьому виданні реєструються книги, які видаються в
країні з усіх галузей знань. «Літопис журнальних статей» виходить теж щотижня.
Тут вміщено перелік статей, які з’явилися в журналах, альманахах, збірниках,
наукових записках. «Літопис газетних статей» виходить щомісяця, у ньому
реєструються важливі статті, надруковані в газетах [4, с. 320–321].
Бібліографічними джерелами є також енциклопедії і словники. Уміння
користуватися ними значно полегшує роботу керівника, особливо в управлінні
навчально-виховним процесом, методичною роботою, роботою в розробленні
стратегії розвитку ПТНЗ. Це та довідкова література, яка теж допомагає
керівникові ПТНЗ орієнтуватися у великому потоці інформації.
Таким чином, робота з пошуку інформації вимагає певних знань і дотримання
установлених правил щодо роботи з бібліотечними каталогами і системами карток,
складання бібліографічних описів книг, журнальних і газетних статей. Сформованість
таких умінь у керівників є свідченням їхньої високої управлінської,
інформаційної та педагогічної культури, показником загальної і професійної
компетентності, а також рівня розвитку ІАК.
Література:
Немає коментарів:
Дописати коментар