МИСТЕЦТВО СКЛАДАННЯ ТЕЗ У ПРОЦЕСІ ОБРОБЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Робота з літературними джерелами не обходиться без запису висновків і складання тез. Часто при опрацюванні літератури виникає необхідність записати основні думки автора з певної проблеми. У такому випадку слід у зошиті для записів:

• вказати прізвище та ініціали автора, назву книги, місце і рік її видання, кількість сторінок;
• нижче у певній послідовності викласти судження про ті вузлові проблеми чи питання, які розглядаються у творі;
• на полях, які обов’язково залишаються, можна робити свої помітки.

Наприклад:

Шапиро С.Б., Тарасенко В.В. Информационное обеспечение менеджмента, маркетинга и инноваций. Харьков: ООО "Калейдоскоп", 1997. 100 с.

Управлінська діяльність у будь-якій сфері вимагає максимального використання досягнень науки, техніки і виробництва, дані про які містяться в певних джерелах науково-технічної інформації (НТІ). Відомо, що більшість управлінських рішень базується на певному інформаційному масиві, який має унікальну особливість постійно змінюватись. У зв’язку з цим інформаційне забезпечення діяльності керівника набуває важливого значення. Особливо це актуалізується в період демократизації суспільства, зміщення акцентів з адміністративних методів управлінського впливу на економічні. Сучасними дослідниками доведено, що науково-інформаційна діяльність є суттєвим резервом підвищення ефективності всіх видів творчої праці.

С.Б. Шапіро і В.В. Тарасенко вважають, що для підвищення результативності своєї діяльності керівник має володіти знаннями:

• про роль науково-технічної інформації в науці, техніці, виробництві, підвищення ефективності менеджменту, маркетингу і інновації; про існуючу систему науково-технічної інформації, її структуру і організацію; види інформаційних видань;
• про інформаційні органи, їх діяльність і послуги, які вони можуть надати фахівцю в його роботі; про форми і методи пошуку, аналізу і відбору для використання запозичених з інформаційних джерел новацій (с. 1).
• Вони підкреслюють, що менеджер повинен вміти:
• чітко викладати свої інформаційні потреби;
• налагоджувати комунікативні зв’язки;
• здійснювати пошук необхідної інформації та її аналітико-синтетичну переробку;
• користуватись довідниково-пошуковим апаратом довідково-інформаційного фонду;
• володіти новими інформаційними технологіями;
• підготовлювати і оформлювати рукопис для опублікування тощо.

 Такий підхід дає змогу осмислити прочитане, усвідомити в загальних рисах суть даного матеріалу і зберегти його як основу для відтворення у пам’яті, при необхідності подальшого використання.

Поглибленим видом попередньої роботи є складання тез. Теза (гр.thesis – положення, твердження) – положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо; вихідне положення, що вимагає доведення.

Даний засіб читання використовується для опрацювання прочитаної книги, статті в залежності від її змісту і спрямування. При тезисному викладанні матеріалу літературного джерела своїми словами виписуються основні твердження автора (основні думки праці від початку до кінця, а не лише її дослідницької частини), які у конспекті розміщуються в логічній послідовності. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати. Окремі положення в тезах мають бути пов’язані між собою логічно. Кожна теза має бути сформульована чітко, стисло і передавати основну думку автора. На відміну від конспекту в тезах не наводяться деталі, пояснення, ілюстрації. На полях можна робити свої помітки, фіксувати власні думки, викликані розміркуваннями над опрацьованим матеріалом. Це не заважає створенню цілісного, концептуального уявлення про зміст праці. По суті тези – це розгорнуті висновки літературного джерела, яке вивчається.

Керівнику на замітку

Тези, залежно від того, наскільки розширено подано в них матеріал, поділяють на три групи:

• прості – головні думки в змістовій частині тексту.
• основні – принципово важливі, головні положення, що узагальнюють зміст джерела (до кожної основної тези можна добрати кілька простих, що її роз’яснюють);
• складні – запис, що включає в себе як основні, так і прості тези.

Також тези можуть бути цитатними, вільними (сформульовані тим, хто виконує тези), комбінованими (власні формулювання з використанням цитат із тексту).   

Практичні поради

Тези складають у наступній послідовності:

• свідоме ознайомлення з текстом;
• поділ тексту на змістові частини;
• осмислення кожного уривку, виділення в ньому найсуттєвіших положень;
• формулювання власними словами або цитатою основних визначених частин.

При виконанні складних тез, треба виписувати також побіжні думки таким чином, щоб вони роз’яснювали та аргументували основні.

Робота з літературним джерелом в такий спосіб допомагає синтезувати основні думки і положення, сприяє розвитку логічного мислення, збагачує мову керівника.