ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

Базуючись на доводах Е. Короткова під дослідженням будемо розуміти вид діяльності людини, який полягає в: а) розпізнанні проблем і ситуацій; б) визначенні їх походження; в) виявленні властивостей, змісту, закономірностей поведінки і розвитку; г) установленні місця цих проблем і ситуацій в системі накопичених знань; д) знаходження шляхів, засобів і можливостей використання нових уявлень або знань про дану проблему в практиці її розв’язання.

На наш погляд, у цьому визначенні закладено алгоритм підготовки до прийняття рішення, його інформаційно-аналітичне забезпечення.

Практичні поради

Перший крок. Розпізнання проблем і ситуацій здійснюється на основі виявлення суперечностей на стадії концептуального проектування. Аналітичний огляд наукової літератури з проблем організації діяльності ПТНЗ, ознайомлення зі станом їх розв’язання у педагогічній практиці дав змогу виявити основні суперечності між: - перетвореннями в суспільному ладі країни, зумовленими зростанням значення знань, демографічним спадом населення, оптимізацією розвитку людських ресурсів, вплив яких на розвиток ринку праці приводить до його структурних змін (інтенсивно розвивається сфера послуг) та уповільненими трансформаційними процесами у сфері професійно-технічної (професійної) освіти; - швидкими змінами у суспільстві в цілому і в світі праці зокрема, де здійснюються операції з «купівлі-продажу» робочої сили, та традиційною організацією діяльності ПТНЗ, зорієнтованою на державне замовлення щодо підготовки кваліфікованих робітників; - високим технологічним рівнем розвитку виробництва і якістю підготовки кваліфікованих робітників; - об’єктивними потребами суспільства в кваліфікованих робітниках, наділених уміннями вирішувати комплексні життєві, професійні, соціальні й індивідуальні завдання, здатних до самоадаптації, самовдосконалення і самореалізації та традиційною системою їхньої підготовки, орієнтованою лише на вузькопрофільні професії та види професійної діяльності, які не дають перспектив тим, хто навчається, обмежують гнучкість в організації роботи на підприємстві; - наданням автономних прав ПТНЗ внаслідок децентралізації управління, що дасть змогу керівникові приймати оперативні й гнучкі управлінські рішення в умовах конкуренції на ринку праці та ринку освітніх послуг, й традиційним управлінням ПТНЗ; - ринковими умовами функціонування ПТНЗ, які зумовлюють конкуренцію на ринку освітніх послуг, та відсутністю нових форм організації їх діяльності і ринкових механізмів у підготовці кадрів. Другий крок. Визначення проблематики передбачає її усвідомлення. В науковій літературі виокремлюють п’ять стадій усвідомлення соціальної проблеми (K. Banting): - виявлення (проблема вважається усвідомленою, якщо вона розпізнана не тільки раціонально – науково обґрунтована, але й стала визнаною або політичними, або державними діячами, керівниками державних установ, тобто питання необхідності її розв’язання повинно підніматися в офіційних документах, наприклад у заяві, зверненні, посланні тощо); - виділення її (визначення її гостроти, особливої актуальності) означає, що на всіх рівнях суспільства і державного управління проблема визначається як реальна і визнається необхідність її розв’язання шляхом розробки і прийняття відповідного закону; - визначення проблеми – це її інтерпретація за окремими показниками, щоб можна було її вирішувати на політичному, законодавчому та виконавчому рівнях; - характеристика альтернатив і вибір однієї з них передбачає операціоналізацію показників проблеми у термінах, на які можна відреагувати. Таким чином, кожна стадія містить план послідовних дій, які повинні бути реалізовані в процесі концептуального проектування, і передбачає залучення широкого кола людей – науковців, практичних працівників певної сфери, експертів, громадськості. Третій крок. Визначення походження проблеми. Всі стадії усвідомлення тієї чи іншої проблеми можуть використовуватися як критерії оцінювання, які можна застосувати, наприклад, до проблеми розвитку ПТО в регіоні. Необхідно зазначити, що у вітчизняному суспільстві її усвідомлення ще не завершене (не прийнятий у новій редакції Закон України «Про професійно-технічну (професійну) освіту»). Відтак, невизначеність і неусвідомленість проблеми розвитку ПТО освіти на державному рівні є стримуючим чинником для розвитку регіональної системи професійної освіти та безпосередньо ПТНЗ. Проте цей процес може набути значної активізації, якщо робота в регіонах розпочнеться вже зараз, коли прийняті нормативні документи про децентралізацію управління ПТО і регіональні органи влади отримали певні повноваження. На наш погляд, цю методологію можна екстраполювати на формулювання і усвідомлення проблеми розвитку ПТО в регіоні, розв’язання будь-якої проблеми на рівні окремого ПТНЗ, адже за типологізацією всі проблеми, що стосуються діяльності ПТНЗ та підготовки кваліфікованих робітників у них відносяться до соціально-педагогічних проблем (виникли за сферами життєдіяльності людини – зайнятість, безробіття, освіта). Четвертий крок. Виявлення властивостей, змісту, закономірностей поведінки і розвитку. Регіоналізація професійно-технічної (професійної) освіти, яка нині поступово відбувається в країні, пов’язана, насамперед, з «глибинними процесами суспільного усвідомлення історичних перспектив, обумовлених, насамперед, самоорганізацією соціально-економічних і політичних процесів у регіонах рамками єдиного освітнього простору…» України. Цей процес повинен здійснюватися з урахуванням місцевих особливостей (етнографічні, соціально-економічні, демографічні, історико-культурні, екологічні тощо) в його змісті й забезпечувати безперервність професійної освіти, виховання і розвитку кожної конкретної особистості. З цього виходить, що ПТО в регіоні має розвиватися в системі регіональної професійної освіти, яка на сьогодні має багато суб’єктів (дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні школи, професійно-технічні навчальні заклади, технікуми, коледжі, вищі навчальні заклади різної форми власності і рівнів акредитації, курси, корпоративні університети, система навчання на виробництві тощо), проте на цьому етапі в більшості регіонів вона ще не сформована і, на жаль, необхідність її формування поки ще не усвідомлена багатьма керівниками. Тому вважаємо, що нині метою регіональних органів влади має бути формування системи професійної освіти і навчання в регіоні, що зумовлює об’єднання навколо цієї мети всіх відомчих підструктур (дошкільна освіта; загальноосвітні, професійно-технічні, вищі навчальні заклади; різні позавідомчі формування, причетні до професійної освіти). У цій системі кожний ПТНЗ буде виступати як окремий компонент і водночас окрема відкрита соціальна система, яка має зв’язки з іншими системами. Насамперед, це зв’язки: «ПТО – держава», «ПТО – суспільство», «ПТО – особистість», «ПТО – економіка», «ПТО – культура». Вони реалізуються «на рівні цілей та функцій; змісту; якості; суб’єктів діяльності». Тобто, ПТНЗ вже сьогодні вступають у «зв’язки-відносини» з різними суб’єктами діяльності, характер і зміст яких визначить ефективність їх роботи (доведено В. Пікельною). Саме на розробку зв’язків-відносин у системі управління як ПТО в регіоні, так і ПТНЗ варто звернути увагу. Їх розвиток потребує не тільки «глибокого осмислення змісту роботи» кожної «служби» (суб’єкта взаємодії), але «має визначити її структурну модель, яка стане визначеним модульним блоком у загальній системі» міжучилищного, внутрішньоучилищного управління й управління ПТО регіону. Варто наголосити на тому, що потреба оновленої системи управління на кожному його рівні в конкретних службах, відділах і центрах залежить від цілей. П’ятий крок. Установлення місця цих проблем і ситуацій в системі накопичених знань. Йдеться про вивчення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних учених з окресленої проблематики. Здійснюється пошук інформації, насамперед, в наукових джерелах: дисертаціях, авторефератах, монографіях, посібниках, підручниках, публікаціях. Вивчається практичний досвід різних навчальних закладів і стан справ з цієї проблеми безпосередньо в ПТНЗ. Накопичуються відомості, факти, дані. Вся ця інформація має бути класифікована. Вона складатиме банк даних (базу даних) з означеної проблематики. Аналітико-синтетична переробка зібраної інформації, яку може здійснювати керівник персонально або призначати (обирати на педраді, зборах колективу, конференції) робочу групу. Дослідження містить в собі аналіз і синтез, але не зводиться лише до цих методів. Крім них використовується спостереження, оцінювання, проведення експерименту, здійснення класифікації, визначення показників тощо. Дослідження – це «більш високий рівень творчої діяльності людини». Шостий крок. Знаходження шляхів, засобів і можливостей використання нових уявлень або знань про дану проблему в практиці її розв’язання здійснюється в результаті використання різних методів обробки інформації, вивчення колективної думки, обговорення в ході дискусій, проведення круглих столів, педагогічних читань тощо. Результатом дослідження можуть бути рекомендації, модель, формула, методика, технологія, публікація що сприятимуть успішному розв’язанню проблеми, розумінню її змісту, витоків і наслідків.
В реальній практиці всі ознаки дослідження знаходяться в певному співвідношенні, що характеризує рівень професіоналізму, конкретні цілі і завдання діяльності керівника (Е. Коротков).	Керівнику на замітку